КИЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  МІСТА  ДОНЕЦЬКА

_____________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

Справа № 2а-3862\09\0523\09  

                                м.Донецьк, Собінова,147  

17 листопада 2009 року  

Київський районний суд м. Донецька в складі:  

головуючого - судді Рассуждай Я.М.,  

при секретарі - Гуляєвій О.О.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними  та зобов"язання вчинити певні дії,  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача УПФУ в Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними  та зобов"язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має соціальний статус дитини війни. Статтею 6 цього закону передбачено її право отримувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, порушуючи зазначене право, вказаних виплат їй не проводить. Просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 року, у розмірі 5 517 грн., а також зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни.  

В судове засідання сторони, які належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, не з"явилися, але надали  суду письмові заяви, в яких просили розглядати справу під час їх відсутності.

При таких обставинах, суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін.

Суд, дослідив письмові докази, що є в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.  

Суд встановив, що Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька  є належним відповідачем по цій справі з наступних підстав.  

Відповідно до п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів пенсійного фонду є забезпечення своєчасного та у повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які відповідно до законодавства здійснюються за рахунок коштів фонду й інших джерел, визначених законодавством.  

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Частиною 2 статті 8 цього Закону передбачено, що Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами й організаціями, а також коштів державного бюджету України.  

Суд встановив, що органами державної влади саме на відповідача - УПФУ в Київському районі м. Донецька покладено обов'язок провадити виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії, і ці виплати фактично здійснюються відповідачем позивачу за рахунок і в межах коштів, що виділяються йому на зазначені цілі з державного бюджету. За таких обставин судом встановлено, що саме Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька є належним відповідачем у цій справі.  

З матеріалів справи суд встановив, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька і отримує пенсію за віком при повному стажі. Позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має соціальний статус "дитина війни", оскільки на час закінчення Другої світової війни позивачу не виповнилося 18 років. Вік позивача підтверджується копією паспорту громадянина України, а спеціальний правовий статус "дитина війни" - відміткою в пенсійному посвідченні, копію якого додано до матеріалів справи.  

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи суд встановив, що в 2006 та 2007 роках зазначене підвищення до пенсії позивачу не нараховувалося і не виплачувалося.  В 2008 році на підставі пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивачу відповідачем нараховувалося та виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії у розмірах: з 1 січня 2008 року - 47 гривень, з 1 квітня 2008 року - 48 гривень 10 коп. з 22 травня 2008 року по 48 гривень 10 коп., з 1 липня 2008 року - 48 гривень 20 коп., з 1 жовтня 2008 року та в 2009 році - по 49 гривень 80 коп.  

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Проте відповідно до п.17 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" знову було призупинено, а статтею 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" передбачено підвищення до пенсії дітям війни в меншому розмірі.  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року норми п.12 ст.71, ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно п.3 Рішення Конституційного Суду України, зазначені норми Закону  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім цього, відповідно до пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28 грудня 2007 року статтю 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року зазначену норму - пп. 2 п. 41 розділу II Закону від 28 грудня 2007 року також було визнано неконституційною, в зв'язку з чим така редакція Закону втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2208 року - 48,1 гривень, з 1 липня 2008 року - 48,2 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 49,8 гривень.  

Відповідно до ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року Кабінету Міністрів України надане право встановлювати у 2009 році розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів не приймалося окремої постанови щодо встановлення у 2009 році розмірів підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії "діти війни", а чинною залишається постанова КМУ від 28 травня 2008 року № 530.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Тому суд встановив, що на підставі рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року позивач мав право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2007 році з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а на підставі Рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року - мав право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком в 2008 році з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а відмова відповідача у такому підвищенні позивачу пенсії за цей період є неправомірною.

При цьому посилання на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути підставою для відмови у виплаті підвищення пенсії за цей період, оскільки незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на соціальні виплати, Конституцією України, зокрема її ч.2 cт.3, гарантовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а ст.46 Конституції гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

 На підставі ст.. 100 ч. 1 КАСУ та враховуючи, що у той час як позивач звернувся до суду із теперішнім позовом 31 липня 2009 року хоча і просив поновити строк звернення до суду, однак не навів суду жодного обґрунтування наявності поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, суд не вбачає підстав для поновлення такого процесуального строку.

Застосовуючи положення ст.99 КАС України,  суд також виходить з того, що юридична необізнаність позивача не може бути визнана судом поважною причиною  для поновлення йому строку звернення до суду, оскільки  закони та інші нормативно-правові  акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами і обізнаність людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.  

А за таких обставин зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, лише у межах строків позовної давності, за період з 31 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Суд також вважає неможливим задовольнити позовні вимоги про зобов'язання відповідача зробити перерахунок щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату в майбутньому, оскільки можливість порушення відповідачем прав позивача в майбутньому не може бути підставою для завчасного визнання неправомірними дій, які ще не були вчинені.  

На підставі викладеного, ч.2 ст.3, ст.8, ч.2 ст.19, ст.46, ст.152 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч.2 ст.8, ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.17 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року, пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28 грудня 2007 року, ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, керуючись ст.ст.11, 71, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька у Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними  та зобов"язання вчинити певні дії -  задовольнити частково.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 як дитині війни нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 31 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

ОСОБА_1 в іншій частині позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька відмовити.

Повний текст постанови складений 17 листопада 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови.  

 Суддя: