КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-30801/08 Головуючий у першій інстанції: Степанюк А.Г.
Суддя - доповідач: Літвіна Н.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Літвіної Н.М.,
суддів: Маслія В.І.,
Ситникова О.Ф.,
при секретарі: Овчіннікові А.А.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2008 року у справі за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоб - Буд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром» про визнання недійсним угод, -
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2008 року Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулася до ТОВ «Оздоб - Буд» про визнання недійсним угод .
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач - Державна податкова адміністрація у м. Києві, подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Оздоб Буд» та ТОВ «Будпром» було укладено договори №№ 1\1 від 01 червня 2004 року, №01 від 04 червня 2004 року, №02 від 22 травня 2004 року, №2\2 від 12 липня 2004 року, №03 від 14 червня 2004 року, №03\1 від 13 червня 2004 року, №3\1 від 19 липня 2004 року, №3\2 від 26 липня 2004 року, №04 від 15 червня 2004 року, №4\1 від 26 липня 2004 року, №05 від 16 червня 2004 року, №5 від 28 липня 2004 року, №5\1 від 27 липня 2004 року, №06 від 19 червня 2004 року, №06 від 29 липня 2004 року, №07 від 30 липня 2004 року, №09 від 05 серпня 2004 року, №21 від 15 жовтня 2004 року, №22 від 04 листопада 2004 року, №23 від 08 листопада 2004 року, від 09 листопада 2004 року, №25 від 13 листопада 2004 року, №26 від 27 грудня 2004 року, №03 від 15 квітня 2005 року.
Позивач просить визнати недійсними вказані договори та стягнути з ТОВ «Будпром» кошти в сумі 1361115,00 грн. на користь держави.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на заздалегідь суперечну інтересам держави і суспільства мету укладення оспорюваного правочину у відповідача ТОВ «Будпром».
Вона нібито підтверджена тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2007 року визнано недійсними установчі документи ТОВ «Будпром», а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, статут, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та встановлено, що ТОВ «Будпром» зареєстровано на підставну особу - ОСОБА_1., державна реєстрація була здійснена шляхом внесення недостовірних даних про установчі документи, а фактична адреса даної юридичної особи - не відома.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що укладені між відповідачами усні угоди не є такими, що суперечать інтересам держави.
Судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що наявність умислу не може бути підтверджена вище згаданим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2007 року, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність зазначених документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу у ТОВ «Будпром» на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність направленості оскаржуваної угоди на досягнення мети, що нібито завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Із матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу. Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ТОВ «Будпром» встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною, є правильним.
Проте, відмовляючи в задоволенні позову, Окружний адміністративний суд м. Києва не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом адміністративного позову.
Питання недійсності господарських зобов’язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Цивільним законодавством України.
Слід відмітити, що суд першої інстанції не звернув увагу на положення статті 228 ЦК України та прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, а не закриття провадження по справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Положеннями ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є – нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним по зазначених позивачем підставах судовому розгляду не підлягають.
У таких випадках, органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.
Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Таким чином, судова колегія знаходить за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоб - Буд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром» про визнання недійсним угод.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві – задовольнити частково
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2008 року – скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоб - Буд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром» про визнання недійсним угод – закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 13 жовтня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 12 жовтня 2009 року.