Апеляційний суд Запорізької області

                                             Судова палата з цивільних справ

                                            Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

 Суддя 1-ї інстанції Щаслива О.В.                      Суддя доповідач Бондар М.С .                            

17 листопада 2009 року                                           Справа № 22-1932

Р І Ш Е Н Н Я

                                                      Іменем  України    

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя :   Бондар М.С.,   судді:    Глазкова О.Г., Кочеткова І.В.

секретар   -  Мосіна О.В.                                      

при участі:       прокурора  -                                                                  адвоката -

розглянула  у  відкритому судовому  засіданні в залі  суду  цивільну справу   за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевчнеківського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування та визнання права власності на майна в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а  :

У жовтні 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майна в порядку спадкування, стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх тітка та сестра ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідач ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані і потребувала допомоги просили позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2009 року позовні вимоги задоволені тільки в частині усунення від права спадкування.

В апеляційній скарзі відповідач, зауважував на тому, що суд неправильно з'ясував обставини спору та неправильно застосував норми матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити рішення про повернення справи для нового розгляду.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду в першої інстанції і ухвалює нове рішення, якщо суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як видно із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 на 71-му році життя померла тітка та сестра позивачів – ОСОБА_5, після її смерті відкрилася спадщина на приватну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6,7,10).

Відповідач ОСОБА_1 – донька померлої, в встановлений законом строк прийняла спадщину. Вона звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою. Других спадкоємців першої черги не має (а.с.68).

       Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не піклувався про матір, не відвідував її й не надавав допомогу, якої вона потребувала у силу стану здоров'я та неналежного матеріального забезпечення.

      Однак з такими висновками погодитися не можна.

  За правилами ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

  Згідно зі ч.5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

   Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішення такої справи згідно з вимогам ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

   Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво  фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

       Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок,  мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Проте, зазначені чинники не підтверджені чіткими доказами.

У своїх позовних вимогах заявники повідомляли, що спадкодавець тяжко хворів. При цьому посилались на довідки міської лікарні.

Про те  ці довідки демонструють тільки те, що померлій у лютому 2006 року та березні 2007 року надавалась медична допомога у зв'язку з переломом кістки руки та ушкодженням обличчя (а.с.49).

Будь-яких даних про те, що спадкодавець був обмежений тяжкою хворобою або безпорадністю в справі не має.

Нарешті у справі відсутні докази і про те, що ОСОБА_5 зверталась до позивача за допомогою, оскільки матеріально самостійно забезпечити умови свого життя не могла й потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування.

Важливим є і те, що, померла отримувала пенсію. Цей факт не заперечується сторонами у справі. Тому вона не була такою особою, яка потребувала матеріальної допомоги та яку б бажала одержати від дочки.

Під час судового розгляду справи було з'ясовано, що відповідач постійно проживає в Російській федерації.

Вона підкреслювала, що регулярно приїздити до матері їй перешкоджала хвороба.

На підтвердження цього аргументу надала суд довідку з лікарні м.Санкт-Петербург із якої можна побачити, що за характером захворювання у неї є протипоказання щодо поїздок у транспорті та виїзду за межі міста (а.с.43).

На цьому фоні не є переконливими висновки суду про доведеність факту ухилення відповідача від утримання спадкодавця.

        Суд першої інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув. При ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального прав і це є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення.

Оскільки для з'ясування обставин по справі не потребує витребування нових доказів, то маються належні умови для винесення нового рішення.

        Таким чином, колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -

                 в и р і ш и л а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення  Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2009 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

        Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в задоволені позову про усунення від права спадкування.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України в двохмісячний термін з дня набрання сили рішення апеляційного суду.

Головуючий:                     Судді: