УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
18 листопада 2009 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого – Алейнікова Г.І.
суддів Шпоньки В.П., Абрамова В.І.
за участю прокурора Пересади О.С.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 19 жовтня 2009 року, -
ВСТАНОВИВ
Цією постановою задоволено скаргу захисника в інтересах ОСОБА_2 і скасовано:
постанову в.о. прокурора міста Запоріжжя від 25 червня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами КС «Золота скриня» злочину, передбаченого ч.2 ст.202 КК України;
постанову слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 2 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.202 КК України.
В цих постановах, зокрема, прокурора, від 25 червня 2009 року зазначено, що «...Приводами до порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки дотримання чинного законодавства України, яке регулює діяльність небанківських фінансових установ, при залучені коштів на депозитні рахунки кредитною спілкою «Золота скриня».
Встановлено, що ... Строк дії ліцензії закінчився 01 березня 2008 року.
Проведеною перевіркою встановлено, що службові особи КС «Золота скриня», достовірно знаючи про відсутність ліцензії на право здійснення вказаного виду господарської діяльності, здійснили залучення за період з 02.06.08 по 26.06.08 на депозитні рахунки грошових коштів у розмірі 2148648 грн., що є отриманням доходу...».
В постанові слідчого зазначається: «…в наличии достаточные данные, указывающие на наличие в действиях ОСОБА_2 и ОСОБА_3 признаков преступления, предусмотренного ч.2 ст.202 УК Украины – осуществление небанковским финансовым учреждением деятельности без специального разрешения (лицензии), что привело к получению дохода в сумме 642145 гривен, что является крупным размером и есть основания для возбуждения уголовного дела».
В постанові суду зазначено: «...В данном случае, отсутствуют данные о получении предприятием дохода в крупных размерах, из объема валового дохода не высчитывались затраты, непосредственно связанные с получением такого дохода. Не определен чистый доход предприятия на момент возбуждения уголовного дела и является ли он крупным.
Поскольку в данном случае отсутствовало фактическое получение дохода в крупном размере, ОСОБА_3 постановлением Ленинского суда №3-139 от 30.01.2009 г. привлекался к административной ответственности по ст.164 КпАП Украины…».
В апеляції на це судове рішення прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить його скасувати. Стверджує про безпідставність судового рішення, оскільки в матеріалах є наявними приводи і підстави до порушення справи.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо постанови, ким і в якому обсязі її було оскаржено, та основних доводах апеляції:
прокурор знайшов судове рішення таким, яке підлягає скасуванню з підстав, зазначених у апеляції, а матеріали справи поверненню на новий розгляд;
Захисник ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили залишити судове рішення без зміни.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вбачає підстави до задоволення апеляції прокурора і скасування судового рішення з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК порушити кримінальну справу можна тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Зі змісту цієї статті випливає, що на цій стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і не вимагається надавати докази або встановлювати будь-які обставини.
У ч. 15 ст. 236-8 КПК, якою передбачено порядок розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, зазначено, що, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення цієї постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які суд вирішує при розгляді справи по суті.
Перевіряючи наявність чи відсутність підстав для порушення кримінальної справи, районний суд вважав установленими ті обставини, які відповідно до ст. 64 КПК підлягають доказуванню у справі і можуть бути встановлені лише під час досудового слідства на підставі визначеного кримінально-процесуальним законом порядку після порушення справи.
За змістом ст. 65 КПК докази у кримінальній справі можна встановити під час проведення слідчих дій так само лише після її порушення.
Зазначені вимоги діючого кримінально-процесуального законодавства судом не дотримані.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляції прокурора і в тій її частині, що суд необґрунтовано послався на те, що справи було порушено при не скасованій постанові про відмову у порушені справи за тих же обставин.
Як убачається з постанови про відмову у порушенні справи від 21 серпня 2009 року таке рішення було прийнято за обставинами подій з 2 по 30 березня 2008 року, а в постановах про порушення справ зазначено про причетність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до інших подій і вчинених у інший час.
Керуючись ст. 236-7, 236-8, 362, 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 19 жовтня 2009 року, якою скасовані:
постанова в.о. прокурора міста Запоріжжя від 25 червня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами КС «Золота скриня» злочину, передбаченого ч.2 ст.202 КК України;
постанова слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 2 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.202 КК України, -
скасувати і матеріали направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
судді
Шпонька В.П. Алейніков Г.І. Абрамов В.І.