КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-581/09 Головуючий у І інстанції – Волков А.С. Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді
суддів
при секретарі Глущенко Я.Б.,
Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,
Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної і додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, пенсії як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ групи, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, згідно з ч. 4 ст. 54 вказаного Закону та відповідно до ст. 48 даного Закону щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за період з січня 2001 року по грудень 2007 року з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних, та стягнення моральної шкоди.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь позивача державної пенсії по другій групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за вирахуванням раніше сплачених сум, за період з 01 січня 2001 року по 31 жовтня 2007 року. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи через захворювання, пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, ці виплати здійснювалися відповідачем з розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Колегія суддів дійшла висновку, що пенсія як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, мали бути виплачені відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постановою КМУ, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягали стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом не можуть прийматися до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІ-ї групи, захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Між тим, з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Судовою колегією встановлено, що про порушення свого права на отримання належних виплат позивач мав дізнатися в момент отримання таких виплат у меншому ніж передбачено законом розмірі, проте позов було подано лише 10 листопада 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в суді першої інстанції наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги з 01 січня 2001 року по 31 жовтня 2007 року.
Посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, не є правомірним оскільки, відповідачем спірні суми не нараховувалися позивачу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області – задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 державної пенсії по другій групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за вирахуванням раніше сплачених сум, за період з 01 січня 2001 року по 31 жовтня 2007 року – скасувати.
У задоволенні позову в цій частині відмовити .
У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Я.Б. Глущенко
Суддя:
А.Ю. Коротких
Суддя:
Г.Г. Федорова
Повний текст постанови складений 02 листопада 2009 року.