У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – виконавчий комітет Теплицької селищної ради, про припинення права власності на частку у спільному майні та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 1 жовтня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 1 жовтня 2009 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1. задовольнити.
У доводах апеляційної скарги зазначав, що суд при вирішенні справи не врахував, що відповідачка є власником лише 1/5 частини спірного будинку, а користується всім будинком і перешкоджає позивачу здійснювати його право користування і розпорядження будинком, що підтверджується судовим рішенням від 21 квітня 2009 року про усунення перешкод відповідачкою у користуванні позивачем спірним будинком.
У доводах посилається на те, що суд відмовляючи у позові не вирішив питання щодо внесених позивачем на депозит 8 941 грн. вартості частки будинку відповідачки.
Вказував на помилковість висновку суду про істотність шкоди інтересам відповідачки та інтересам її неповнолітньої дитини при припиненні права власності на належну відповідачці ОСОБА_2. частку будинку, оскільки остання в такому випадку отримає грошову компенсацію за яку може купити житло чи винаймати його для проживання.
У доводах зазначав, що у даному випадку порушуються інтереси позивача, оскільки він в силу статей 383, 387 ЦК України та статті 150 ЖК України має право на вільне розпорядження своєю власністю на свій розсуд.
Відповідачка заперечувала доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що 10 січня 1995 року Теплицькою державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_1 успадкував 4/5, а ОСОБА_2. – 1/5 спадкового майна. Майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 Право власності ОСОБА_1. на 4/5 частини житлового будинку та право власності ОСОБА_2. на 1/5 частини житлового будинку було зареєстровано у Тульчинському міському бюро технічної інвентаризації 24 березня 1995 року за реєстровим № 854.
У житловому будинку по АДРЕСА_1 постійно проживають та зареєстровані ОСОБА_2 з 1975 року та її син ОСОБА_4 1997 року народження, з народження. Ці факти також ніким не оспорюються.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 забезпечений іншим житлом, має у власності однокімнатну квартиру у м. Сімферополі.
Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи за № 2980/2981 від 9 грудня 2008 року, проведеної у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про поділ житлового будинку, поділ спірного будинковолодіння та надання можливих варіантів поділу в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників (ОСОБА_1 - 4/5 частки, ОСОБА_2. -1/5 частки) не вбачається можливим.
Встановлено, що ОСОБА_2. несе витрати на утримання спірного будинку. Іншого житла ОСОБА_2. та її неповнолітній син ОСОБА_4 не мають.
З урахуванням таких встановлених обставин суд відмовив у задоволенні зазначеного позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив із того, що припинення права власності відповідачки ОСОБА_2. на 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Вінницької області та виселення її з цього будинку разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, з відповідним скасуванням реєстрації їх місця проживання, завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її неповнолітньої дитини.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Виходячи із цих правил та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків та цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову.
Відмовляючи у задоволенні позову суд правильно застосував норми матеріального права, зокрема правильно керувався положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року.
Доводи апеляційної скарги правильних по суті висновків суду не спростовують. Такі доводи не є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що фактично питання про володіння та користування житловим будинком ОСОБА_2 вирішено рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2009 року. Цим рішенням ОСОБА_3. зобов’язано усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження майном, а саме 4/5 житлового будинку, веранди, сараю, льоху, які розташовані по АДРЕСА_1
Позивач не звертався із відповідною заявою про видачу виконавчого листа за вказаним рішенням суду з метою примусового виконання рішення суду.
Виходячи із цього доводи апеляційної скарги щодо чинення перешкод відповідачкою у користуванні спірним будинком в даний час позивачу не можна визнати обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування оскаржуваного позивачем рішення суду.
Не вирішення судом питання щодо внесених позивачем на депозит 8 941 грн. вартості частки будинку відповідачки не є порушенням норм матеріального чи процесуального права, оскільки конкретними нормами це не передбачено, а тому цілком правильно суд залишив це питання до набуття судовим рішенням законної сили. Посилання у апеляційній скарзі на ці обставини є безпідставними.
Вбачається, що позивач не позбавлений можливості вирішувати спірні питання з відповідачкою іншим шляхом чи у інший спосіб аніж припинення її права власності на частку у житловому будинку та виселення її разом з неповнолітньою дитиною з цього будинку. Виходячи із цього інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права, відповідно до правил ч. 3 ст. 309 ЦПК України, можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Із матеріалів справи не вбачається, що судом були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. У апеляційній скарзі таких порушень також не наведено.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 1 жовтня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: