РІШЕННЯ

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 листопада 2009 року                                        м. Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

    Головуючого: Нікушина В.П.

    Суддів: Медяного В.М., Сороки Л.А.

    При секретарі: Кирилюк С.Г..

          За участю представника ОСОБА_3          

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 вересня 2009 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до  ОСОБА_2 обґрунтовуючи свої вимоги слідуючими обставинами.

      23 серпня 1989 року він за договором купівлі-продажу набув право власності на 19/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. До його частини будинку входить кімната 2-3(раніше 1-4) площею 11,3 кв.м., Ѕ коридору 1-1 та частина паркану.

      Відповідачка, являючись власником 81/100 частини цього ж будинку, замурувала вихід з його кімнати до спірного коридору 1-1 власником Ѕ, якого є він. За таких обставин він позбавлений можливості користуватись своєю власністю.

      Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені ОСОБА_2 зобов’язано відновити прохід між кімнатою 2-3 та спірним коридором 1-1 і не чинити перешкод ОСОБА_2. користуватись ним.

      З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2 і оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким зобов’язати відновити прохід між кімнатою та коридором  ОСОБА_1 за його рахунок.

     При цьому вона посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення, оскільки наявним у справі доказам дана невірна оцінка.

      Зокрема вона посилалась на те, що суд залишив поза увагою ту обставину, що власником 81/100 будинку по АДРЕСА_1  вона стала лише у 2004 році в той час коли станом на 1992 рік прохід між кімнатою позивача та коридором 1-1 був замурований.

      Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення прийшла до наступного висновку.

     Відповідно до  ст. 213 ЦПК України рішення є законним та обґрунтованим тоді коли суд вирішив справу  згідно із законом на основі повно і всебічно з’ясованих обставин. Оскаржуване рішення, суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості.

      Згідно договору купівля продажу позивач 23 серпня 1989 року набув право власності на кімнату 1-4 (в подальшому 2-3) площею 11,3 кв.м., Ѕ частину коридору 1-1 та частину паркану. На момент придбання ним цієї частини будинку між кімнатою 1-4 та коридором 1-1 був облаштований прохід. Ця обставина підтверджується технічним паспортом і цього не заперечував сам позивач.

      Станом на 1992 рік до технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 були внесені зміни, оскільки до кімнати 1-4 була прибудована кімната 2-1 площею 15,5 кв.м., яка облаштована окремим виходом на вулицю та об’єднана з кімнатою 1-4 ще одним проходом.

     Прохід між кімнатою 1-4 та коридором було замуровано, що також знайшло своє відображення в технічному паспорті. Дана обставина свідчить про те, що цей прохід було замуровано на момент проведення позивачем реконструкції своєї частини будинку.

     Відповідачка ОСОБА_2 набула право власності на 81/100 частин будинку по АДРЕСА_1  3 листопада 2004 року в той час коли між кімнатою 1-4 (2-3) та коридором 1-1 проходу не існувало.

      Покладаючи на ОСОБА_2 обов’язок про облаштування проходу між кімнатою 1-4(2-3) та коридором 1-1 суд першої інстанції залишив поза увагою наведені обставини. Тому рішення в цій частині не може залишатись в законній силі.

      Доводи ОСОБА_2 про те, що вона не чинить ОСОБА_2. перешкод в користуванні коридором 1-1 суперечать її доводам, якими вона заперечувала вимоги позивача в суді першої інстанції. Зокрема вона заперечувала можливість ОСОБА_2 користуватись спірним коридором. Тому суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, дійшов правильного висновку, зобов’язавши не чинити перешкод йому користуватись коридором 1-1.

    А тому на підставі ст.ст. 386, 387, 391 ЙЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області,

РІШИЛА:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

        Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 вересня 2009 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю змінити в частині щодо зобов’язання ОСОБА_2 відновити прохід між коридором 1-1 та кімнатою 1-4(2-3).

     Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову в цій частині.

       Врешті рішення залишити без змін.

       Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

                               Головуючий-суддя:  

                                                      Судді:

            З оригіналом вірно: