Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
В И Р О К
Іменем України
21 грудня 2010 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Шеніна П.О.
суддів: Романова О.В. , Михайловського В.І.
з участю прокурора Сидоренка О.П.
засудженої ОСОБА_1
адвоката в її інтересах ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Житомирського району. на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2010 року, -
Встановила:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка смт. Новогуйвинське по вул. 9-ої П'ятирічкиАДРЕСА_1, заміжня, на утриманні має малолітнього сина, працює майстром цеху морозива на ВАТ «Житомирський маслозавод», несудима, -
була засуджена:
*за ч.2 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 850 грн.;
*за ч.2 ст. 358 КК України до штрафу в сумі 600 грн.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно обрано ОСОБА_1 - штраф в розмірі 850 грн.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу - підписку про невиїзд – було скасовано.
Речові докази: копії двох заяв від 03 вересня 2007р. та від 25 вересня 2009р. про надання статусу безробітної - залишені при справі.
Стягнуто із засудженої 206,4 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.
Згідно матеріалів справи, 03 вересня 2007 р. в м. Житомирі по вул. Черняхівського, буд. 110 ОСОБА_1, являючись приватним підприємцем, звернулася до директора Житомирського МЦЗ /міського центру зайнятості/ з заявою про надання статусу безробітної та по виплаті допомоги. Всупереч вимогам Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Кузьмук внесла завідомо неправдиві відомості про те, що вона не є приватним підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, таким чином підробила офіційний документ. В період з 03 вересня 2007 року по 22 вересня 2008 р. Кузьмук незаконно заволоділа грошовими коштами Житомирського МЦЗ на загальну суму 6739.62 грн., з яких 6085.30 грн. виплачені їй на допомогу по безробіттю, а 654.32 грн. - на професійне навчання.
25 вересня 2009 р. за вище вказаною адресою ОСОБА_1 повторно звернулася до директора Житомирського МЦЗ з заявою про надання статусу безробітної та по виплаті допомоги. Всупереч зазначеним вище вимогам закону, Кузьмук внесла завідомо неправдиві відомості про те, що вона не є приватним підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. В період з 25 вересня 2009р. по 12 січня 2010р. ОСОБА_1 шляхом обману повторно незаконно заволоділа грошовими коштами на суму 3729.76 грн., які були виплачені їй на допомогу по безробіттю.
В цілому засуджена незаконно заволоділа грошовими коштами Житомирського МЦЗ на загальну суму 10469.38 грн.
На вирок суду подана апеляція помічника прокурора Житомирського району, в якій останній просить скасувати вирок та постановити новий вирок у зв’язку з грубим порушенням судом кримінального законодавства. При призначені покарання за ч.2 ст. 358 КК України у виді штрафу суд по суті перейшов до іншого виду покарання, не передбаченого особливою частиною цього закону і без посилання на ст. 69 ч.1 КК в мотивувальній частині вироку, не зазначив відповідні обставини та дані про особу засудженої, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання.
Апелянт просить засудити Кузьмук до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 190 КК України – на 2 роки:
- за ч. 2 ст. 358 КК України – на 3 роки.
За сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрати Кузьмук 3 роки позбавлення волі. Застосувати ст. ст. 75 і 76 КК України, звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки, забов’язати її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, повідомляти її про зміну місця проживання і роботи та періодично там реєструватись.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримку апеляції, засуджену ОСОБА_1 та в її інтересах адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти апеляції, перевіривши справу, задовольняє апеляцію частково з наступних міркувань.
Доведеність вини засудженої ОСОБА_1 по справі та правильність кваліфікації її дій ніхто з можливих апелянтів, в тому числі пом. прокурора району, не оспорюють.
В обгрунтування обвинувального вироку щодо Кузьмук судом наведені доводи і докази, які сумнівів не викликають.
Що стосується обраного засудженій покарання за ст. 190 ч.2 КК України, то воно призначено в межах санкції цього закону і безумовних підстав для скасування вироку в цій частині колегія суддів не знайшла. Тому апеляція в цій частині не задовольняється.
В решті апеляція пом. прокурора підлягає задоволенню. За вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України, за законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж за дії за ч.2 ст. 190 КК України. За першим вказаним законом штраф його санкцією не передбачений. Між тим, суд призначив за першим вказаним законом розмір штрафу менший, ніж за другим. При чому у вироку немає посилань на ст. 69 КК України.
За змістом вироку, пом’якшуючою обставиною суд порахував лише щире каяття Кузьмук. Інших обставин він не зазначав. Цієї можливості позбавлений і суд апеляційної інстанції, тим більш, що засуджена подала апеляційному суду квитанцію про відшкодування нею 12.11.10 року лише незначної суми – 469,38 грн. в порядку добровільного відшкодування із всієї суми шкоди по справі - 10 469,38 грн.
Тому колегія суддів дійшла висновку про порушення судом 1-ої інстанції вимог матеріального закону при призначенні покарання за ст. 358 ч.2 КК України і, відповідно, за сукупністю злочинів. В цій частині апеляція пом. прокурора задовольняється, вирок – касується, з винесенням нового, про що йдеться в апеляції, за виключенням покладання на засуджену обов’язків періодично з’являтись на реєстрацію в КВІ, приймаючи до уваги її особу, сімейний стан, місце проживання і роботи та вимоги ст. 65 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Житомирського району задовольнити. Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 10.11.2010 року щодо засудженої ОСОБА_1 скасувати в частині призначення їй покарання за ч.2 ст. 358 КК України у вигляді 600 грн. штрафу.
Визначити їй за останнім вказаним законом покарання – 3 роки позбавлення волі.
Вважати, що за ч.2 ст. 190 КК України вона засуджена правильно – до штрафу в сумі 850 грн.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно обрати його ОСОБА_1 – 3 /три/ роки позбавлення волі.
Застосувати до неї ст. ст. 75 і 76 КК України і звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки. Забов’язати її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
В решті вказаний вирок суду 1-ої інстанції щодо засудженої ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію пом. прокурора Житомирського р-ну - без задоволення.
Вирок може бути оскаржений у Вищий спеціалізований Суд України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом 1-го місяця з моменту його проголошення, через апеляційний суд Житомирської області.
Судді: