Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Кочева І.В. Суддя доповідач Бондар М.С .
17 листопада 2009 року Справа № 22-4081
У Х В А Л А
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Кочеткова І.В., Глазкова О.Г.
секретар - Мосіна О.В .
при участі: прокурора - адвоката –
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 05.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, треті особи – Головне управління МВС України в Запорізькій області, ОСОБА_4 про визнання особи як такою що втратила право власності на майно, виселення та анулювання реєстрації місця проживання, -
в с т а н о в и л а :
У березні-травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання особи як такою що втратила право власності на майно, виселення та анулювання реєстрації місця проживання, посилаючись на те, що між його батьком ОСОБА_5 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 помер) та відповідачем ОСОБА_1 у грудні 2001 року був укладений договір довічного утримання. За цим договором остання набула право власності на квартири АДРЕСА_1. Проте, 13 червня 2008 року зазначена угода за рішенням суду визнана недійсною з моменту її вчинення. Він як спадкоємець першої черги прийняв спадщину але не має можливості вчинити інші нотаріальні дії для оформлення спадщини, оскільки в органах реєстрації спадкове майно зареєстровано за ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_2 є матір відповідача ОСОБА_1. Проживає в спадковій квартирі і перешкоджає йому користуватися спадковим житлом. Тому просив визнати ОСОБА_1 як такою, що втратила право власності на спірну квартиру, провести її виселення й скасувати її реєстрацію за спірним місцем проживання, а відповідача ОСОБА_2 виселити з цієї ж квартири.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 05.06.2009 року позов задоволено частково. Суд відхилив позовні вимоги щодо виселення з житлового приміщення відповідача ОСОБА_1, оскільки та не проживає в спірній квартирі.
В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати судове рішення як не обґрунтоване, оскільки, на його думку, суд не правильно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального закону.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.
Із матеріалів справи видно, що 28.12.2001 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір довічного утримання. За договором, відчужувач, передав набувачеві у власність квартиру АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Відповідач ОСОБА_2 поселилась в спірну квартиру після смерті відчужувача з дозволу відповідача ОСОБА_1, яка є її донькою (а.с.36).
За ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Позивач прийняв спадщину після померлого батька і йому вдалося визнати договір утримання недійсним з моменту його укладення (Рішення суду від 13.06.2008 року а.с.7).
Отже на цей час він є власником спадкового майна, а отже і спірної квартири.
Оскільки Договір утримання визнано недійсним з моменту його укладення, відповідач ОСОБА_1, як набувач, не набула права на поселення в квартиру членів сім'ї.
Нормами ст.386,391 ЦК обумовлено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди в користуванні спадковим майном: не впускає його у квартиру, - суд обґрунтовано ухвалив рішення про її виселення.
Заявник висунув вимогу про визнання відповідач ОСОБА_1 як такою що втратила право власності на квартиру набуту за договором довічного утримання.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Передусім необхідно зауважити на тому, що при вирішенні питання про визнання договору утримання недійсним суд не вирішив питання про застосування наслідків недійсності правочину (а.с.7). У позові фактично йдеться саме про це, що не суперечить нормам ст.216 ч.5 ЦК.
Таким чином, вимоги щодо визнання особи як такою що втратила право власності можна розглядати, як спосіб захисту порушеного права позивача.
Підсумовуючи зазначене колегія суддів вважає. Що рішення суду є правильним, а тому не підлягає скасуванню.
Що стосується інших аргументів скарги щодо законності ухваленого судом першої інстанції рішення, то вони не є обґрунтованими і не заслуговують уваги.
Керуючись ст.307,308,313,314,317 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 05.06.2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання сили ухвали апеляційного суду.
Головуючий Судді