Справа № 186/492/14-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" квітня 2014 р. Суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Бондарьова Г.М. розглянувши в порядку скороченого провадження спpaвy за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення в Виконавчого комітету Першотравенської міської Ради про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,
Встановив:
21 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської Ради Дніпропетровської області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 21 вересня 2013 року по 21 березня 2014 року неправомірними,зобов»язання відповідача здійснити на її користь перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 21 вересня 2013 року по 21 березня 2014 року з урахуванням різниці,яка була виплачена у цей період,зобов»язання відповідача виплачувати щомісячно,починаючи з 22 березня 2014 року до закінчення строку передбаченої законом виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,посилаючись на те,що 23 жовтня 2012 року вона народила дитину-доньку ОСОБА_2 і згідно Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» вона перебуває на обліку у відповідача по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .
Але щомісячний розмір цієї допомоги у , на думку позивачки,не відповідає вимогам вказаного Закону.
Так згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Але всупереч вимогам вказаного Закону відповідач сплачує їй допомогу на дитину в розмірах менших ніж вказано в Законі .
Позивачка просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення,посилаючись на обставини, викладені у запереченні проти позову,посилаючись на те,що ними в належному розмірі виплачуються позивачці суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми» в межах бюджетних асигнувань, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, встановлено наявність достатніх підстав для прийняття рішення.
Дослідивши матеріали справи суд вважає,що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130,00 грн., виплату якої здійснює Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області , що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно--правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні
грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом
надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім»ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Тобто, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" є спеціальним
законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сімям з дітьми.
крім допомоги у зв язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним
законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку,
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"
встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.
Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України
делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного
соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням" (Закон № 2240).
Статтею 1 Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або
похованням" визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 2 Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням" страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону № 2240-111 та виклочено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-УІ, в тому числі й пункт 25 розділу 11 Закону № 107-УІ щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-111.
Пунктом 2 розділу 111 Закону № 107-УІ було передбачено, що розділ 11 цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-111, а 3 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-УІ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-УІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-УІ) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-111 призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-УІ не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-111 на виконання статті 45 Закону № 2154-УІ Кабінетом Міністрів України не визначалися
Оскільки ані Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", ані
Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", не встановлювалось на 2011р. та на 2012 р. іншій, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" віл 27.12,2001р. було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періолі поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-ІІІ), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 грудня 2012 року,
Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" також не встановлювався іншій розмір вказаного виду допомоги ніж у Законі України "Про загальнообов»язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням".
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини,суд вважає, що оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням", відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до підпунктів першого та четвертого пункту 7 Розділу 11 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-У11 від 27 березня 2014 року -п.3 частини першої статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» ,який передбачав виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та розділ 1У зазначеного Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» ,яким було передбачено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виключено ,тобто починаючи з 01 квітня 2014 року виплата допомоги до догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку законом не передбачена.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги такими ,що підлягають частковому задоволенню в межах шестимісячного строку для звернення до суду починаючи з 21 вересня 2013 року до 01 квітня 2014 року .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,8,9,69,94,104,159,160,163,183-2 КАС України,суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити .
-Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 21 вересня 2013 року до 01 квітня 2014 року.
-Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку за період з 21 вересня 2013 року до 01 квітня 2014 року в розмірі передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» ,з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовни вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 73(сімдесят три)гривні 08 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу,було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді,то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»ектом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Г. М. Бондарьова