Справа № 0430/102/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

ОСОБА_1розглянувши в порядку скороченого провадження спpaвy за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської Ради про визнання відмови неправомірною та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2012 року ОСОБА_2. звернувся до суду з вказаним позовом.

Зазначив,що як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належить до категорії 2 осіб ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право на отримання передбаченої статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”/далі Закон № 796-Х11/щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат,а не в розмірі,визначеному УПСЗН виходячи з відповідних постанов Уряду.

Посилаючись на відмову відповідача здійснити перерахунок розміру зазначеної допомоги та доплату,позивач просить суд визнати неправомірними дії УПСЗН і стягнути на його користь невиплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат в сумі 5020,00грн.

Відповідач у справі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради позов не визнало надавши суду заперечення ,що вони вважають,що позовна заява не може бути задоволена з наступних причин:

1. Згідно діючого на даний час Закону позивач не має права одержання допомоги на оздоровлення, у вказаному ним розмірі.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до ст. 13 того ж закону, держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам, та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Зазначені положення Закону № 796-ХІІ, а саме в ст. 62, зазначено, що роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

Стаття 67 того ж закону регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, а саме конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Оскільки порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання, 26.07.1996 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”якою були затверджені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

Вищевказана постанова в частині підпункту “є”пункту першого втратила чинність після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, якою встановлені нові розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

Згідно до вказаної постанови, учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії (яким є позивач) передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 100,00 гривень.

Ними сплачено позивачу допомогу за 2011 рік в розмірі 100,00грн 17 січня 2012 року.

На виконання ст. 62 № 796-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 936 від 20.08.2005 р. “Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”п. 3 якої передбачено, що виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

Згідно п.п 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Будь які зобов’язання, взяті юридичними особами, за кошти державного бюджету України, без відповідних бюджетних асигнувань, або ж з перевищенням повноважень, встановленим цим кодексом, та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями.

Вважають, що позов заявлений не до належного відповідача, в зв’язку з чим вважають, що не має підстав для задоволення позову до управління праці та соціального захисту населення в м. Першотравенську на користь ОСОБА_2

Просять суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. до управління праці та соціального захисту населення в м. Першотравенську відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини, встановлено наявність достатніх підстав для прийняття рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість позовних вимог позивача за 2011 рік в межах заявлених позовних вимог,суд вважає, що позов ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Матеріалами справи підтверджено,що ОСОБА_2..є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належить до категорії 2 осіб ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ,перебуває на обліку у відповідача і має право на отримання передбаченої статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат,а не в розмірі,визначеному УПСЗН виходячи з відповідних постанов Уряду.

Згідно довідки відповідача ОСОБА_2 була виплачена щорічна допомога на оздоровлення як учаснику ліквідаціїї наслідків аварії на Чорнобильській АЕС :

за 2011рік -100,00гривень 17 січня 2012 року.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,який,якщо не встановлено інше,обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,свобод чи інтересів.

Оскільки відповідач сплатив належну позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік 17 січня 2012 року,а позивач звернувся до суду з позовом 16 січня 2012 року,суд вважає,що позивачем не пропущено встановлений законом строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”передбачено,що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аваріі на ЧАЕС другої категорії у розмірі п”яти мінімальних заробітних плат.

У 2009 та 2010 роках змін та доповнень до ст..48 вказаного Закону не вносилось та не приймалося.

Тому ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”діє в редакції,яка була до внесення відповідних змін Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,та передачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”та ст..70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році та у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат,які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань,передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Отже ,з огляду на вказану норму матеріального права Кабінет Міністрів України у 2009 році та у 2010 році мав право встановити розмір соціальних виплат,в тому числі і розмір щорічної допомоги на оздоровлення,оскільки вказана допомога визначається залежно від розміру мінімальної заробітної плати.В той же час,наданим правом Кабінет Міністрів України у 2009 році та у 2010 році не скористався,розмірів таких соціальних виплат на 2009 рік та на 2010 рік не встановив.

Таким чином, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону № 796 і у 2009 році та у 2010 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік та за 2010 рік у відповідності до ст.48 зазначеного Закону,а не в розмірах,передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562.

Крім цього,частиною 5 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”встановлено,що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 “Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм,пов”язаних із соціальним захистом громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”визначено,що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здісненню соціальних виплат/п.4 Порядку/.Таким чином,доводи відповідача щодо неналежного відповідача є безпідставними.

Суд вважає неправильною вимогу позивача про стягнення з відповідача не виплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в сумі 5020,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування. їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може здійснювати розрахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації аварії АН ЧАЕС, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, внаслідок чого суд повинен зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку та виплати позивачу зазначеної щорічної допомоги на оздоровлення.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі,який визначено ст..48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали від Чорнобильської катастрофи”,вважаючи позовні вимоги позивача про стягнення на його користь конкретної суми такої допомоги необґрунтованими.

На підставі викладеного, ст. ст. 2,4,6,8,9,19,69,94,102,104,159,160,163 ,183-2 КАС України, ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№ 796-Х11 суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області незаконними та зобов”язати нарахувати та сплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі ,який визначено ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням проведеної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб”екта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу,було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді,то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п”ятиденного строку з моменту отримання суб”ектом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Г. М. Бондарьова