Справа № 1-152/09  

ВИРОК  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 листопада 2009 року Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:  

головуючого- судді Свитки С. Л.,  

за участю секретаря Таран О.В., прокурора Початенко Н.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсуні-Шевченківському справу по  обвинуваченню  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця,  громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не одруженого, не судимого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину,  

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,  

ВСТАНОВИВ:  

Підсудний  ОСОБА_1, будучи зобов’язаний, згідно рішення Корсунь-Шевченківського районного суду № 2-838/2000 від 27 листопада 2000 року сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2000 року і до повноліття дитини,  але з серпня  2006 року, злісно ухиляється від сплати аліментів, будь-якої матеріальної допомоги  не надає, ніде не працює, мір щодо пошуків роботи та свого працевлаштування не приймав, ніде не працював і  заборгованість по сплаті аліментів не ліквідував, продовжуючи  злісно ухилятися від сплати аліментів та надання будь-якої іншої матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого, станом на 01.09.2009 р., його заборгованість по виплаті аліментів становить 9652 грн.  

Будучи допитаним під час досудового слідства і в суді підсудний ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що  перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого має двох дітей: ОСОБА_3 та  ОСОБА_4.  Згідно рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 1997 року з нього на користь колишньої дружини стягуються аліменти на утримання їхніх дітей. Починаючи з серпня 2006 року він припинив сплату аліментів, оскільки  не працює і проживає за рахунок випадкових заробітків, які витрачає на потреби своєї нової сім*ї, яка складається з нього, його співмешканки, двох неповнолітніх дітей від її попереднього шлюбу та їхньої спільної дитини. На обліку в центрі зайнятості він не перебуває, постійної роботи не має і жодним чином не допомагає колишній дружині в утриманні дітей.  

Суд, враховуючи, що підсудний та інші учасники судового розгляду не заперечили і не оспорили встановлені фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст даних обставин, що не викликає у суду сумнівів у добровільності і істинності позиції всіх учасників процесу і після роз’яснення судом суті такого порядку розгляду справи та того,  що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати  фактичні обставини справи в апеляційному і касаційному порядку, визнав можливим обмежитись допитом підсудного і вивченням матеріалів, які характеризують його особу.  

Винність підсудного ОСОБА_1  у скоєнні інкримінованого злочину на підставі її  повного визнання останнім підтверджується доказами, перевіреними в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.  

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності і які у суду не викликають сумніву, суд вважає, що  обвинувачення в межах пред’явленого підсудному доведене повністю.  

На підставі добутих доказів суд кваліфікує дії підсудного   ОСОБА_1   за ч.1 ст.164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей( аліментів).  

При призначенні покарання підсудному суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який класифікується як нетяжкий злочин, його особу, обставини, що пом*якшують та обтяжують покарання.  

Обставинами, що пом’якшують  покарання підсудного, суд визнає його щире каяття, повне визнання вини.  

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.  

По місцю проживання підсудний характеризується позитивно.  

Цивільний позов по справі не заявлений.  

Судових витрат по справі немає.  

Речових доказів у справі немає.  

З урахуванням всіх цих обставин, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного  можливе без ізоляції його від суспільства, шляхом призначення покарання у виді обмеження волі та звільнення від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком.  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України  

Суд  

ЗАСУДИВ:  

Визнати  винним ОСОБА_6  у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, і призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.  

На підставі ст.ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим  строком  один рік, який рахувати з часу проголошення вироку.  

На підставі ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_1 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти дану інспекцію про зміну місця проживання.  

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.  

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

Головуючий