Справа №2-999

2009р.  

Р  І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ  

22 жовтня 2009 р.                                                                                      м.Харків

Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого -                судді Саркісян О.А.

при секретарі-                 Зоріній Н.В.,

за участю прокурора-     Вязьонова Д.С.

позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача- Головного управління МВСУ в Харківській області  ОСОБА_2,  

розглянув у відкритому судовому засіданні  в м.Харкові цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВСУ в Харківській області, Харківського міського управління ГУМВСУ в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позивачка звернулася з позовом до відповідача, в якому просить стягнути матеріальну шкоду в сумі 1550 грн, інфляційні втрати в сумі 697 грн, моральну шкоду в сумі 7753 грн.  

В обґрунтування своїх позовних вимог  позивачка посилається на те, що 31.08.2006 року її онук, керуючи належним їй автомобілем НОМЕР_1, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, після якої її автомобіль  неправомірно було доставлено у двір Орджонікідзевського РВ УМВСУ в Харківській області, де не було забезпечено його зберігання, внаслідок  чого автомобіль було розукомплектовано і їй була спричинена матеріальна шкода, яка повинна бути стягнута з урахуванням індексу інфляції з належного відповідача. Моральну шкоду пов’язує з тривалими переживаннями та стражданнями з приводу розукомплектування автомобіля, неправомірних дій співробітників міліції та необхідності спричиняти додаткові зусилля для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачки.

Представник відповідача – ГУМВСУ в Харківській області проти позову заперечувала з тих підстав, що за фактом розкрадання майна з автомобіля позивачки порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст..185ч.1 КК України, але особа, що вчинила злочин і яка повинна відшкодовувати спричинену своїми злочинними діями шкоду не встановлена. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2008 року визнані неправомірними дії дізнавача ОСОБА_3 тільки відносно порядку поміщення автомобіля, але  не підтверджений причинний зв’язок між діями ОСОБА_3 та розкраданням майна  з автомобіля позивачки. З тих самих обставин заперечує проти відшкодування моральної шкоди. Одночасно зазначає, що при любих умовах  ГУМВСУ в Харківській області не несе майнової відповідальності за неправомірні дії співробітників міліції.

Представник відповідача- Харківського міського управління ГУ МВСУ в Харківській області проти позову заперечував з тих підстав, що ОСОБА_3 не працювала в міському  управлінні ГУ МВСУ в Харківській області дізнавачем, а працювала слідчим в ГУМВСУ в Харківській області.

В подальшому в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки до суду не повідомив.

Представник відповідача – Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином та своєчасно, надав суду письмові заперечення та заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність. В письмових запереченнях відповідач просить відмовити в позові з тих підстав, що позивачем не доведений факт спричинення матеріальної та моральної  шкоди та їх розмір.

Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи та матеріали кримінальної справи, порушеної за фактом крадіжки майна ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст..185ч.1 КК України,  матеріал №3551 про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП з участю водія ОСОБА_4 В В., оцінивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

В ст..56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно і ст..1174 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст..25 Закону України «Про міліцію» працівник міліції, який виконує свої обов’язки відповідно до наданих законом повноважень та в межах закону, не несе відповідності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України  окремих положень ст..32 Закону України «Про державний бюджет України на 2000 рік» та ст..25 Закону України «ПРО Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою» від 14.10.2001 троку №12-рп/2001, справа №1-36/2001, зазначає, що відповідно до законів України «Про службу безпеки України», «про міліцію» шкода, завдана неправомірними діями працівників служби безпеки України , органів внутрішніх справ, відшкодовуються за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених в частині другій цієї статті.

Судом встановлено, що позивачці на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, який був придбаний нею з чоловіком ОСОБА_4 в період шлюбу в 1985 році. Після смерті чоловіка 11.04.2008 року позивачка стала власницею майна, що належало померлому в порядку спадкування за законом(а.с.15,128,132,147,148).

31.08.2006 року ОСОБА_5, керуючи зазначеним автомобілем по довіреності від ОСОБА_4 (а.с.14), скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме наїзд на перешкоду-опору електромереж, в результаті чого автомобілю були спричинені механічні пошкодження та постраждало два пасажира. За фактом ДТП було відмовлено в порушенні кримінальної справи постановою Орджонікідзевського РВ УМВСУ в Харківській області від  05.01.2007року.

Оформленням даного  ДТП  займалася ОСОБА_3 – слідчий СУ розслідування ДТП при ГУМВСУ в Харківській області, яка в протоколі огляду місця ДТП, довідці по ДТП не конкретизувала свою посаду шляхом підкреслювання – чи то слідчий, чи то  співробітник ДАІ, що проводить дізнання(а.с.13-19 матеріалу №3551), та помістила автомобіль НОМЕР_1 на майданчик Орджонікідзевського РВ УМВСУ в Харківській області в порушення встановленого порядку та без передачі автомобіля на відповідальне зберігання.

Дії боки Т.Б. по порядку поміщення автомобіля у двір Орджонікідщевського РВ УМВСУ в Харківській області були визнані неправомірними постановою  Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2008 року, яка набрала чинності(а.с.101-102).

Після винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП відносно ОСОБА_5, автомобіль було повернено володільцю, яким встановлено, що автомобіль було розукомплектовано і з нього вкрадено акумулятор, каністру, 2 домкрати, ключі, головки, тормозну рідину, трос, запасні частини на автомобіль, вогнегасник, ящик для інструментів, ремінь вентилятора. За заявою ОСОБА_4  01.02.2007 року за даним фактом Орджонікідзевським РВ УМВСУ в Харківській області було порушено кримінальну справу за ст..185ч.1 КК України, провадження за якою на даний час зупинено у зв*язку з тим, що особа, яка здійснила крадіжку належного  позивачці майна, не встановлена.

Зважаючи на вищевикладене та відповідно до вимог ст..1166 ЦК України, відповідальність за відшкодування матеріальної шкоди позивачці, що складається з вартості вкраденого майна  з урахуванням індексу інфляції, повинна нести та особа, яка безпосередньо спричинила цю шкоду, тобто вкрала майно з автомобіля позивачки.

Прямого причинного зв’язку між неправомірними діями співробітника міліції ОСОБА_3 по порядку поміщення автомобіля позивачки на майданчик Орджонікідзевського РВ УМВСУ в Харківській області та скоєнням злочину – крадіжки з цього автомобіля, судом не встановлено, так як докази цього не надані.

Разом з тим, суд вважає, що неправомірними діями співробітника міліції ОСОБА_3 по порядку поміщення належного позивачці автомобіля на майданчик Орджонікідзевського РВ УМВСУ в Харківській області ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. Порушення порядку поміщення транспортного засобу на майданчик Орджонікідзевського РВ, не визначення особи, відповідальної за зберігання автомобіля, не забезпечення зберігання автомобіля установою, яка повинна захищати інтереси громадян від неправомірних посягань, сприяли скоєнню злочину і викликали у позивачки, яка є пенсіонером зі своїми внутрішніми переконаннями негативні враження, розчарування в діяльності цього державного органу, який не спроможний захистити її та її майно. Позивачка має пригнічений стан, душевно зломлена від неправомірних дій співробітника міліції, переживає та нервує з цього приводу.

З урахуванням вищевикладеного, а также вимушеності змін в привичному для позивачки способі життя та тривалості моральних страждань, прикладених нею сил для відновлення попереднього душевного стану, виходячи з засад розумності і та виваженості, суд вважає можливим визначити розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн.

Відповідно до вимог ст..1174 ЦК України  зазначену суму моральної шкоди суд стягує з Державного бюджету України.    

В порядку ст..88 ЦПК України суд стягує з Державного бюджету України державне мито в розмірі 8 грн.50к. пропорційно до задоволених позовних вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судів в розмірі 30 грн.         

Керуючись ст..ст..10,11,209,212-218 ЦПК України,ст..1166,1167,1174 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди  2000 / дві тисячі/ грн. , витрати на оплату держмита в сумі 8 грн.50к. та на інформаційно-технічне забезпечення судів в розмірі 30 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  Головного управління МВСУ в Харківській області, Харківського міського управління ГУМВСУ в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування  матеріальної  шкоди в сумі 1550 грн., інфляційних втрат в сумі 697 грн, судових витрат в розмірі 91 грн.50к. - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  Головного управління МВСУ в Харківській області, Харківського міського управління ГУМВСУ в Харківській області про стягнення моральної шкоди – відмовити.

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди в сумі 5753 грн. – відмовити.    

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.  

СУДДЯ: