1

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № - 22 а - 1758                                                  Головуючий по 1 -й інстанції

2006 року                                                                 Панченко О.О.

Суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 5 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дряниці Ю.В.

Суддів: Дорош А.І., Макарчука М.А.

при секретарі: Адамській О.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ткаченко А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного казначейства України

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 3 травня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, державної виконавчої служби Новосанжарського району Полтавської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання судового рішення, заслухавши доповідь судді-доповідача Дряниці Ю.В.; -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від З травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з Держави України на користь ОСОБА_1 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнення коштів проводити з відповідного рахунку з Державного казначейства України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2

В апеляційній скарзі Державне казначейство України просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України в повному обсязі,  оскільки  судом  першої інстанції було  невірно  застосовано  норми матеріального права та не застосовано закони, які підлягають застосуванню.

В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.

Судом першої інстанції було встановлено, що постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27.10.1993 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти, в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, на неповнолітню доньку ОСОБА_4, 11.07.1993 р.н., до її повноліття.

В 1999 р. позивачка від стягнення аліментів, у зв'язку з примиренням з ОСОБА_3, відмовилась, подавши до ВДВС відповідну заяву.

У зв'язку з припиненням боржником надання допомоги, 20.05.2003 р. ОСОБА_1 звернулась з заявою до Новосанжарського райсуду про направлення виконавчого листа на повторне виконання до ВДВС.

Оскільки заява про відмову від стягнення аліментів ухвалою суду прийнята не була, 21.05.2003 р. судом повторно був направлений до ВДВС виконавчий лист, однак державним виконавцем, 4.06.2003 р. була винесена постанова про відмову у відкритті провадження на підставі ч.5 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження".

На підставі відповіді начальника Новосанжарського районного управління юстиції, ОСОБА_1 стягнення аліментів з ОСОБА_3, але ухвалою Новосанжарського райсуду від 1.10.2003 р. провадження у справі за даним позовом було закрите на підставі п.4 ст. 227 ЦПК України.

За скаргою ОСОБА_1, рішенням Новосанжарського райсуду від 13.02.2004 р. постанова держвиконавця від 4.06.2003 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження скасована як незаконна.

За період з 4.06.2003 р. по березень 2006 р. утворилась заборгованість по аліментів в сумі 3241 грн., яка є сумою заявлених позовних вимог.

За вказаний період виконавчий лист направлявся по місцях роботи боржника і востаннє був направлений у Новосанжарську районну службу зайнятості в березні 2006 року, де і знаходиться на виконанні.

Враховуючи наведене, в подальшому, місцевий суд дійшов до висновку, що борг повинен погашати боржник і держава не повинна нести за це відповідальність.

Крім того, з посиланням на вимоги ст. 56 Конституції України і ст. 1174 ЦК України суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди в розмірі 1500 грн. з відповідного рахунку Державного бюджету України.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п.З ч.І ст. 309 ЦПК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і це вбачається з матеріалів справи, проаналізувавши матеріали справи місцевий суд вірно дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в частині стягнення

з

матеріальної шкоди, при цьому належним чином врахувавши вимоги ст. 1174 ЦК України.

Визнаючи необхідність стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що цю шкоду було спричинено позивачці винними діями державного органу, зокрема його посадовою особою -державним виконавцем, врахувавши при цьому вимоги ст. 1174 ЦК України.

Однак, місцевий суд невірно врахував те, що Державне казначейство України здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів по даній справі, як юридична особа не є заподіювачем шкоди позивачці.

За таких обставин колегія суддів приходить до необхідності зміни рішення суду першої інстанції щодо порядку стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303; 309; 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовільнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від З травня 2006 року змінити.

Абзац 3 резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції: зобов'язати Державне Казначейство України стягнення коштів провести з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:    Дряниця Ю.В.          Дорош А.І.    МакарчукМ.А

Згідно: