Справа № 2-84
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Федорченко О.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, третя особа ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду з позовом та уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1 просить встановити їй додатковий строк для подання позовної заяви про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу тривалістю один місяць; поновити її на роботі вихователем Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 14 липня 2008 року по 19 грудня 2008 року в сумі 10598,85 грн., а також моральну шкоду в сумі 6000,00 грн., посилаючись на те, що з 31 серпня 1979 року працювала вихователем Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації до 14 липня 2008 року, коли була звільнена згідно п.4 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним з наступних підстав.
З 02.06.2008 року по 09.07.2008 року вона знаходилась на лікуванні в лікарні № 4 м. Горлівки, що підтверджується документально. 10 липня 2008 року знаходилась на лікуванні у стоматолога, що також підтверджується документально.
У зв’язку з знаходженням у зазначені дні на лікуванні, вона не мала змоги написати заяву про чергову відпустку за 2007-2008 роки, яка, згідно затвердженого графіку, повинна бути їй надана з 01 липня 2008 року.
11 липня 2008 року вона передала секретарю ГЗШСР заяву про надання їй щорічної чергової відпустки, що було зафіксовано у книзі вхідної кореспонденції. Директор школи особисто її повідомив про те, що підписав заяву про відпустку та про те, що їй потрібно стати до роботи 19.08.2008 року.
Однак, 14 липня 2008 року директор ОСОБА_4 викликав її на роботу та повідомив, що вона має прогули за 10.07.2008 року, 11.07.2008 року, 14.07.2008 року та про те, що вона повинна була працювати у вказані дні.
Вважає, що дії директора ОСОБА_4 щодо ненадання їй чергової відпустки є незаконними, оскільки відповідно до Закону України „Про відпустки”, КЗпП України – черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і перенесення її на інший період допускається тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Своє згоди на перенесення відпустки вона не надавала.
16 липня 2008 року вона отримала трудову книжку з записом про звільнення за ч.4 ст. 40 КЗпП України.
З 18 липня 2008 року по 29 серпня 2008 року знаходилась на лікуванні у медичних закладах, тому не змогла скористатися своїм правом на оскарження наказу про звільнення з поважних причин.
Крім того, своїми неправомірними діями відповідач завдав їй моральну шкоду, оскільки внаслідок незаконного звільнення вона залишилась без засобів до існування, опинилась у лікарні на стаціонарному лікуванні. Спричинену моральну шкоду оцінює в 6000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі, пояснивши, що звільнення позивача з посади вихователя є законним, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 266 від 16.06.2008 року про перенесення їй щорічної відпустки та була повідомлена про вихід на роботу 10 липня 2008 року. Однак, 10 липня 2008 року ОСОБА_1 на роботі не з’явилась без поважних причин. Відвідання позивачем 10 липня 2008 року лікаря стоматолога, не може бути визнано поважною причиною відсутності позивача на роботі, оскільки в наданій довідці відсутня вказівка про те, що ОСОБА_1 звільняється від роботи на 10 липня 2008 року. 11 липня 2008 року позивач подала заднім числом заяву про надання їй відпустки з 10 липня 2008 року. В наданні їй відпустки керівництвом школи було відмовлено. Не дочекавшись резолюції директора школи, позивач 11 липня 2008 року, 12 липня 2008 року, 14 липня 2008 року самовільно не виходить на роботу, причини своєї відсутності пояснювати відмовляється, тому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_4 у судовому засідання вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю з тих же підстав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 31 серпня 1979 року ОСОБА_1 працювала вихователем Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації. Наказом № 315 від 14 липня 2008 року була звільнена за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Згідно довідки Профспілкового комітету Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації від 09 січня 2009 року (а.с.131) – вихователь ОСОБА_1 не входить до членів профспілки школи з січня 2006 року.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України – трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів” роз’яснив, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, зокрема, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки.
Згідно затвердженого графіку чергових відпусток педпрацівників ГЗОШСР за 2007-2008 н.р. (а.с.51) дата початку щорічної відпустки ОСОБА_1 встановлена 01 липня 2008 року.
З 02 червня 2008 року по 09 липня 2008 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному листі, заяви про надання їй щорічної відпустки з 01 липня 2008 року у зазначений період часу не подавала.
Наказом директора ГЗШСР № 266 від 16 червня 2008 року (а.с.54) ОСОБА_1, яка знаходилась на лікуванні (з 02 червня 2008 року), перенесено щорічну відпустку на інший період часу (згідно ст. 80 КЗпП України), і після одужання постановлено у графік роботи педпрацівників у зв’язку з такими причинами: продовження відпустки під час хвороби у відпустці вихователя ОСОБА_5 (наказ № 259 від 11 червня 2008 року, лікарняний лист АБД № 259500), та нагальною потребою контролю за вихованцями школи (недопущення ними самовільного виходу зі школи).
09 липня 2008 року ОСОБА_1, під час надання керівництву школи лікарняного листа, була ознайомлена з наказом № 266 від 16 червня 2008 року та повідомлена про те, що повинна вийти на роботу 10 липня 2008 року згідно графіку роботи педпрацівників. Розписатися в наказі про ознайомлення з ним ОСОБА_1 відмовилась.
Дана обставина підтверджується актом від 09 липня 2008 року (а.с.55), свідченнями ОСОБА_6, ОСОБА_7, які у судовому засіданні, кожен окремо, підтвердили факт, що 09 липня 2008 року в кабінеті директора ГЗШСР, в їх присутності, ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 266 від 16 червня 2008 року та їй було повідомлено про необхідність її виходу на роботу, згідно графіку роботи педпрацівників. Однак, ОСОБА_1 розписуватися в ознайомленні з наказом відмовилась, про що був складений акт. Свою відмову ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 01 липня 2008 року вона знаходиться в черговій відпустці.
Згідно графіку роботи вихователів на липень 2008 року (а.с.56) ОСОБА_1 повинна була вийти на роботу 10 липня 2008 року з 17-00 до 22-00; 11 липня 2008 року з 17-00 до 22-00; 12 липня 2008 року з 09-оо до 14-00; 14 липня 2008 року з 09-00 до 14-00.
10 липня 2008 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин, про що свідчить доповідна записка начальника П табірної зміни (а.с.66).
11 липня 2008 року ОСОБА_1 надала керівництву школи заяву, датовану 10 липня 2008 року, про надання їй чергової відпустки з 10 липня 2008 року (а.с.63).
Згідно резолюції директора школи, ОСОБА_1 відмовлено у наданні щорічної відпустки з посиланням на те, що заява подана з порушенням строків відпустки; неможливістю надання відпустки у зв’язку з продовженням відпустки ОСОБА_5, ОСОБА_8, а також у зв’язку з поданням заяви заднім числом.
11 липня 2008 року, 12 липня 2008 року, 14 липня 2008 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі, про що свідчить доповідна начальника П табірної зміни ОСОБА_9 (а.с.68).
Згідно акту від 14 липня 2008 року (а.с.69) ОСОБА_1 відмовилась давати пояснення про відсутність на роботі 11 липня 2008 року, 12 липня 2008 року та 14 липня 2008 року.
На підставі доповідних начальника П табірної зміни ОСОБА_9, наказом № 315 від 14 липня 2008 року, вихователь ОСОБА_1 звільнена за прогул (ч.4 ст. 40 КЗпП України) з 14 липня 2008 року.
Згідно актів від 14 липня 2008 року (а.с.71,72) ОСОБА_1 відмовилась розпитатися в ознайомленні з наказом про звільнення, отримати наказ про звільнення, трудову книжку.
Зазначені обставини також підтверджені у судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, які, кожен окремо, у судовому засіданні пояснювали, що 14 липня 2008 року, в їх присутності, директор школи ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 надати пояснення з приводу відсутності її на роботі 11.07,12.07,14.07. ОСОБА_1 давати письмові пояснення відмовилась, мотивуючи це тим, що з 01 липня 2008 року вона знаходиться в черговій відпустці. Тоді директор школи оголосив ОСОБА_1 наказ про звільнення. Розписатися в наказі про ознайомлення, отримати трудову книжку ОСОБА_1 відмовилась.
Згідно розписки (а.с.76) ОСОБА_1 отримала трудову книжку 21 липня 2008 року.
На підставі ст. 234 КЗпП України суд вважає необхідним поновити ОСОБА_1 місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, визнавши причини пропуску строку поважними, оскільки як вбачається з листків непрацездатності серії АБВ № 626322, серії АБВ №624848 (а.с.78) ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні з 18 липня 2008 року по 26 липня 2008 року та стаціонарному лікуванні з 16 серпня 2008 року по 29 серпня 2008 року.
Аналізуючи дослідженні у судовому засідання докази в їх сукупності, суд констатує, що 10 липня 2008 року, 11 липня 2008 року, 12 липня 2008 року та 14 липня 2008 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин та приходить до висновку, що звільнення 14 липня 2008 року вихователя ГЗШСР ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України було здійснено відповідачем на підставі, в межах і в порядку, визначеним діючим законодавством України. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Одночасно, суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на те, що 10 липня 2008 року вона була відсутня на роботі з поважних причин, бо знаходилась на лікуванні у стоматолога, оскільки з довідки лінійної поліклініки на ст. Микитівка (а.с.78) вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні у лікаря стоматолога 10 липня 2008року у зв’язку з гострим зубним болем з 10-00 до 12-00. Зазначена довідка не може свідчити про поважність причини відсутності на роботі, оскільки вона не містить припису лікаря - стоматолога щодо звільнення ОСОБА_1 від роботи 10 липня 2008 року. Крім того, згідно графіку роботи, ОСОБА_1 повинна була стати до роботи 10 липня 2008 року о 17-00 годині, тобто після спливу п’яти годин по відвіданню лікаря.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на те, що за графіком надання відпусток, вона з 01 липня 2008 року перебуває у черговій щорічній відпустці, оскільки відповідно до чинного законодавства України, графік надання відпусток не є тим документом, яким оформлюється відпустка працівника. Надання щорічної відпустки оформлюється на підставі заяви працівника відповідним наказом керівництва установи. А як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 заяву про надання їй відпустки з 01 липня 2008 року у строки визначені законом (до початку відпустки) не подавала, рішення про надання ОСОБА_1 відпустки, оформленого у вигляді наказу, директор школи не приймав. Суд також вважає такими, що не заслуговують на увагу свідчення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснювали у судовому засіданні порядок надання щорічних відпусток в школі, який існував за два роки до звільнення ОСОБА_1, та вважає дані свідченнями такими, що не стосуються предмету доказування.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що відповідачем було прийнято незаконне рішення про перенесення їй чергової відпустки, оскільки, як встановлено у судовому засіданні перенесення відпустки ОСОБА_1 було здійснено на підставі ст. 80 КЗпП України, яка передбачає, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. ОСОБА_1 з 02 червня 2008 року до 09 липня 2008 року знаходилась на лікарняному у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, тому суд приходить до висновку, що перенесення щорічної відпустки ОСОБА_1 на інший термін є правомірним.
Крім того, суд не приймає до доводи ОСОБА_1 стосовно того, що графік роботи педпрацівників за липень 2008 року змінювався, вже після складання графіку вона була включена у графік роботи, пояснення свідка ОСОБА_12 в цій частині, оскільки зазначені доводи спростовуються встановленими у судовому засіданні фактичними обставинами у справі, а також свідченнями ОСОБА_9, яка пояснила, що в червні 2008 року директором школи їй вперше було доручено складання графіку роботи педпрацівників на липень 2008 року. Оскільки навичок у складанні графіку вона не мала, дійсно мало місце складання чернового варіанту графіку. Після вивчення директором чернового варіанту графіку, вона оформила чистовий графік, який з 30 червня 2008 року знаходився на стенді у вестибюлі школі. ОСОБА_1 була включена у графік роботи педпрацівників з 01 липня 2008 року. Після того, ніяких змін до графіку не вносилось.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 209, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди – відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: О.В. Каліуш