ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 24/209-9/117 | 08.05.07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»
До Приватного підприємства «Тармон»
Про стягнення 97487,49 грн.
Суддя Жирнов С.М.
Представники:
Від позивача: Заблоцький В.А. –довіреність № б/н від 01.02.2007 р.
Єгорова Т.О. –довіреність № б/н від 07.02.2007 р.
Від відповідача: не з»явився.
Обставини справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МСБУД»- звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Тармон»- про стягнення пені за прострочення виконання робіт по Договору субпідряду № 138/ПС-173-05 від 09.06.2005 р. в сумі 97487,49 грн. за період з 20.08.2005 р. по 06.02.2006 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2006 р. по справі № 24/209 (суддя Смілянець В.С.) позов задоволений частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Тармон»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»пеню у розмірі 3742,70 грн., 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
02.08.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(позивач), не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2006 р., звернулось через Господарський суд міста Києва до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 560 від 31.07.2006 р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі № 24/209 (колегія суддів у складі головуючого Брайка А.І., суддів Бившевої Л.І., Розваляєвої Т.С.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД» задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2006 р. у справі № 24/209 скасовано повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Тармон»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»97487 грн. 11 коп. пені, 974 грн. 88 коп. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
15.11.2006 р. Приватне підприємство «Тармон»(відповідач), не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 17.10.2006 р., звернулось до Вищого господарського суду України до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд з касаційною скаргою № б/н.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2007 р. у справі № 24/209 (колегія суддів: головуючий Владимиренко С.В., судді Шевчук С.Р., Мележик Н.І.) касаційна скарга Приватного підприємства «Тармон»задоволена частково, рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2006 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі № 24/209 скасовані та справу передано в Господарський суд міста Києва на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 24/209-9/117 від 18.04.2007 р. (суддя Жирнов С.М.) розгляд справи призначено на 08.05.2007 р.
Позивач у судовому засіданні 08.05.2007 р. подав «Пояснення по справі № 24/209-9/117»№ 307 від 08.05.2007 р. з додатковими документи на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2007 р.
Відповідач в судове засідання не з’явився, письмових пояснень щодо питань, зазначених для з’ясування у постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2007 р. не подав та не надіслав, за наявним в матеріалах справи відзивом на позовну заяву № б/н від 26.04.2006 р. (а.с. 73-75) позов не визнав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Поштове відправлення з ухвалою суду від 18.04.2007 р. отримано відповідачем 23.04.2007 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 03612, яке знаходиться в матеріалах справи.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
09.06.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(генпідрядником) та Приватним підприємством «Тармон»(субпідрядником) укладено Договір субпідряду № 138/ПС-173-05 (надалі за текстом «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору субпідрядник (відповідач) зобов»язався на свій ризик, своїми силами і засобами на замовлення генпідрядника (позивача) виконати і здати в установлений строк визначений договором на об»єкті Адміністративно-побутовий корпус заводу м»ясних полуфабрикатів АТЗТ «Миронівський хлібопродукт»м. Миронівна Київської обл. наступні види робіт:
- поставку сандвіч-панелей та витратних матеріалів,
- монтування сандвіч-панелей та з»єднувальних планок, герметизація стиків.
Пунктом 1.2 Договору генпідрядник (позивач) зобов»язався прийняти фактично виконані роботи і своєчасно здійснити їх оплату на умовах даного Договору.
Зобов»язання по спірному Договору сторони уточнили в Угоді від 18.08.2005 р. та Угоді № 2 від 14.11.2005 р.
На твердження позивача, відповідач у відповідності до п.п. 2.1.1 та 2.1.3 Договору зобов»язався виконати всі роботи на протязі 70 днів з моменту перерахування позивачем першої попередньої оплати згідно п. 2.1.1 Договору. Враховуючи фактичне здійснення позивачем такої оплати 10.06.2005 р., останній вважає, що відповідач був зобов»язаний виконати всі роботи не пізніше 20.08.2005 р.
Приписами п. 7.2 Договору сторони встановили, що за порушення строків виконання робіт з вини субпідрядника (відповідача) останній сплачує пеню генпідряднику (позивачу) в розмірі 0.1% від невиконаного об»єму робіт, за кожен день затримки, але не більше 10% від договірної ціни по договору.
З огляду на вищенаведене та факт здачі відповідачем робіт лише 06.02.2006 р. відповідно до Акта приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) від 06.02.2006 р. (а.с. 24-26) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) від 06.02.2006 р. (а.с. 27-28), позивач визначає у якості предмета позову стягнення з відповідача 97487,49 грн. пені за прострочення виконання робіт по Договору субпідряду № 138/ПС-173-05 від 09.06.2005 р. в сумі 97487,49 грн. за період з 20.08.2005 р. по 06.02.2006 р. відповідно до наданого розрахунку (а.с. 29).
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Між сторонами по справі укладений договір субпідряду, а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним субпідрядних робіт та їх оплати.
Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов»язків за договором підряду, а перед замовником –за порушення субпідрядником свого обов»язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред»являти один одному вимоги, пов»язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 спірного Договору визначений комплекс взаємних зобов»язань позивача (генпідрядниката) та відповідача (субпідрядника) щодо строків виконання умов Договору.
Так, відповідно до п. 2.1.1, термін поставки сандвіч-панелів, всіх витратних матеріалів згідно Додатку № 1 до Договору на об»єкт складає не пізніше 40 днів з моменту перерахування на розрахунковий рахунок субпідрядника (відповідача) першої попередньої оплати в розмірі 40% від вартості матеріалів, вказаних в Додатку № 1 до Договору (надалі за текстом «Умова № 1»). В цьому ж пункті Договору сторони встановили, що друга попередня оплата в розмірі 50% від вартості матеріалів, вказаних в Додатку до даного Договору, перераховується на розрахунковий рахунок субпідрядника (відповідача) на підставі письмового підтвердження про готовність сандвіч-панелей до транспортування на будівельну площадку генпідрядника (надалі за текстом «Умова № 2»).
Враховуючи приписи п. 2.1.2 Договору, генпідрядник (позивач) перераховує субпідряднику (відповідачу) попередню оплату за проведення монтажних робіт в розмірі 30% вартості робіт, вказаних в Додатку № 2 не пізніше 40 днів з дати перерахування першої попередньої оплати, вказаної в п. 2.1.1. Договору (надалі за текстом «Умова № 3»).
Строк виконання монтажних робіт, як встановлено п. 2.1.3 Договору, складає 70 днів з моменту перерахування генпідрядником замовнику першої попередньої оплати згідно п. 2.1.1 Договору, за умови забезпечення вільного доступу до місця виконання будівельних робіт, та перерахування на розрахунковий рахунок субпідрядника попередньої оплати згідно п. 2.1.2 Договору.
Судом встановлено, що фактично позивач 10.06.2005 р. перерахував відповідачу 401505,58 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача (а.с. 32), що свідчить про виконання останнім вищезазначеної Умови № 1 спірного Договору.
Умовою № 2 Договору передбачено, що «друга попередня оплата в розмірі 50% від вартості матеріалів, вказаних в Додатку до даного Договору, перераховується на розрахунковий рахунок субпідрядника (відповідача) на підставі письмового підтвердження про готовність сандвіч-панелей до транспортування на будівельну площадку генпідрядника».
Судом встановлено, що фактично та в порушення вищезазначених Умов № 2 і № 3 позивач 11.07.2005 р. перерахував відповідачу 476806,21 грн. (підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача (а.с. 33), оскільки здійснив такі свої дії без отримання письмового підтвердження відповідача про готовність сандвіч-панелей до транспортування на будівельну площадку генпідрядника та без дотримання строків, встановлених Договором (п.п. 2.1.1 та 2.1.2).
Подальше (26.08.2005 р.) перерахування позивачем суми у розмірі 31670,00 грн. (а.с. 34) також було здійснено без будь-якого дотримання умов Договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов’язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов»язання є його невиконання чи виконання в порушення умов, визначених змістом зобов»язання.
Приписами ст. 611 ЦК України визначається обов»язковість настання правових наслідків у разі порушення зобов»язань, які встановлені договором або законом. При цьому вказана стаття не визначає вичерпний перелік таких правових наслідків.
Встановлене по справі свідчить, що позивач, всупереч вимог ст. 610 ЦК України, перерахував відповідачу 476806,21 грн. попередньої оплати без отримання від відповідача письмового підтвердження, тому такі дії з боку позивача є винними і визнаються судом як порушення останнім зобов»язання –Договору і конкретно визначених в ньому обопільно узгоджених сторонами умов.
Здійснені позивачем перерахування (за винятком 401505,58 грн.) здійснені не на виконання умов Договору, а в порушення таких. А відповідно інші перерахування суд вважає окремими діями позивача, які не мають встановленого відношення до Договору, ініційовані самим позивачем та на його розсуд, до них не можуть бути застосовані умови Договору і ці дії є незалежно існуючими, самостійними, т.т. бездоговірними.
Стаття 614 ЦК України визначає вину як підставу відповідальності за порушення зобов»язання. Фактично наявності ознак вини відповідача в порушенні строків виконання зобов»язання за Договором не вбачається і саме виконання зобов»язання відповідачем це підтверджує, а порушення строків здачі об»єкту за Договором позивачу виникло з винних дій останнього (порушення Умов № 2 і № 3).
Таким чином, виконані позивачем вищезазначені дії (перерахування 476806,21 грн.) не відповідають Умовам № 2 і № 3 Договору, визнаються судом як такі, що знаходяться поза межами цього Договору, є порушенням цього зобов»язання та здійснені з вини позивача, у зв»язку з чим та враховуючи приписи ст. 611 ЦК України у позивача не можуть виникнути підстави для застосування встановлень Договору, в т.ч. і п. 7.2 про стягнення пені.
Отже, при таких обставинах позивач не довів суду підставність своїх вимог, а тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Відмова в задоволенні позову з підстав, що не були предметом дослідження в рішенні Господарського суду м. Києва від 06.06.2006 р., постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі № 24/209 та підставою скасування останніх, позбавляють суд обов»язку виконання частини вказівок, що містяться в Постанові Вищого господарського суду України № 24/209 від 30.01.2007 р., за винятком тих, що були з»ясовані при новому розгляді справи.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 614, 629, 837, 838 ЦК України,
ст. ст. 173, 174, 193 ГК України,
ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя | С.М. Жирнов |
Дата підписання 14.05.2007 р.