Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

м. Золотноша, вул. Шевченка, 76, 19700, (04737) 5-26-10

ПОСТАНОВА

Іменем України

«11» лютого 2010 року Справа № 2-а-44/2010/2036

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судці Чирви О.І

при секретарі Остроглазовій Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

В своєму позові позивач посилається на те, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 вищезазначеного закону - має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем по справі вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2007-2009 років нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено діючим законодавством. На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги, визнавши дії відповідача неправомірними, зобов’язати останнього нарахувати йому щомісячне підвищення до пенсії за 2007-2008 роки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що становить 2653,70 гривень та поновити пропущений строк для звернення до суду. 18.01.2010 року позивач збільшив позовні вимоги, включивши до суми позову суму недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії «Дітям війни» за 2009 рік, яка становить 1819,32 грн. Загальна сума недоплаченого підвищення до пенсії «дітям війни», яку просить позивач зобов’язати відповідача нарахувати йому становить 4473,02 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій просив справу слухати у відсутність їх представника. Згідно заперечень наданих суду представник відповідача позов не визнав, посилаючись на ч.2 ст.99 КАС України, де зазначено, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Пропущення річного строку для звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст.100 КАС України). Позивачеві стало відомо про належні йому, як дитині війни, виплати в грудні місяці 2008 року після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, а тому пропущений ним річний строк для звернення до суду без поважних причин і немає підстав для його поновлення. Крім того, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фінансове забезпечення на ці цілі було відсутнє, управління не мало законних підстав і можливості виплачувати дану надбавку. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний . захист дітей війни». Так, відповідно до внесених змін, згідно ст.6 даного закону, дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Починаючи з 01.01.2008 року всім пенсіонерам, які мають статус «дитина війни» виплачується надбавка в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд, вивчивши матеріали справи, ознайомившись із запереченнями представника відповідача, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В позовній заяві позивач просить поновити йому пропущений річний строк для звернення до суду. Суд вважає, що в цій частині позову позивачеві необхідно відмовити. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності 01.01.2006 року. Відповідно позивач, не отримавши щомісячного підвищення до пенсії як «Дитині війни» з цього часу повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача та постійні зміни і суперечності в законодавстві не можуть бути визнані судом поважними причинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України встановлено річний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки позивач звернувся до суду лише 01 грудня 2009 року, то його позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку, тобто з 01.12.2008 року.

Позивач по справі відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що стверджується посвідченням, а тому має право на соціальний захист відповідно до ст.6 даного Закону, тобто має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. І, як наслідок, внесені в цей Закон зміни протягом 2007-2008 років, були в подальшому скасовані рішенням Конституційного суду України.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року роз’яснено, що Закон України «Про державний бюджет України» не має вищої юридичної сили стосовно інших законів. У пункті 5.4. цього рішення зазначено, що Закон про бюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не дає Закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Цим же рішенням Конституційний суд України п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закон України « Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнав неконституційними, тобто такими, що суперечать Конституції України.

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів не може бути звужений. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і л свободи громадян, їх зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України: лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Крім того, Постановою Пленуму Верховного суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. А тому, твердження представника відповідача про безпідставність вимог позивача про виплату зазначеного підвищення до пенсії по причині призупинення дії норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» через внесення до неї змін є безпідставними і нічим не вмотивовані.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права, і рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України. Враховуючи вищевикладене дії відповідача-Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, яке відповідно до п.п. 6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства, безпосередньо має нараховувати і виплачувати пенсії та соціальні виплати, по ненарахуванню та невиплаті позивачеві щомісяця підвищення до пенсії, як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком-є незаконними в період з 01.12.2008 до 31.12.2009 року

Таким чином, позовні вимоги позивача по справі щодо визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії «Дітям війни» за 2007-2009 роки підлягають задоволенню за період з 01.12.2008 року по 31.12.2009 року з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно довідки про суми отриманої пенсії, наданої відповідачем, вбачається, що позивач не отримує належного розміру підвищення до пенсії як «дитині війни».

Доводи представника відповідача в своєму запереченні проти позову про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися пенсії дітям війни, суд вважає безпідставними. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Статтею 19 вищезазначеного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як «дитині війни». Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач повинен здійснити позивачу перерахунок пенсії за період з 01.12.2008 по 31.12.2009 року включно, та провести виплату недоотриманого підвищення до пенсії як «дитині війни», виплати здійснювати, з розрахунку 30% від мінімальної пенсії за віком, який визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», щомісяця, з урахуванням раніше проведених за цей період виплат.

Відповідно до ст. 3 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Приймаючи до уваги те, що позивачу як «дитині війни» підвищення до пенсії нараховане в меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством, суд не може виконувати функції покладені на органи виконавчої влади та самостійно здійснити таке перерахування. За таких обставин у суду нема підстав для задоволення позову в стягненні підвищення до пенсії в твердій грошовій сумі.

Згідно п.п.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства, а тому суд не може погодитися з твердженнями відповідача в своєму запереченні проти позову, що Пенсійний фонд не повинен здійснювати дані виплати, бо фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік» №3 до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 12.12.2008 року № 659 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, ст. 34 п.10) Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено дотацію Пенсійному фонду України на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 21, 22 ч.2,3 ст.46, ст.56 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ч.І ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», п.п.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік» №3 до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 12.12.2008 року № 659, ст. 34 п.10) Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст. 94,161-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як «дитині війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.12.2008 року по 31.12.2009 року включно - протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, який визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 012.2008 року по 31.12.2009 року включно, з урахуванням проведених за цей період виплат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.

СУДДЯ: ОСОБА_2