Головуючий у 1 інстанції – суддя Козаченко А.В.
Суддя-доповідач – Радіонова О.О.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
06 листопада 2009 року справа № 2-а-4066/09/0570
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів:
при секретарі судового засідання Міронової Г.М.
Яманко В. Г.
Даніловій Д.С.
за участю представників від:
позивача: Шубчинська Л.М. за довіреністю від 04.10.2009 р.,
відповідача: Романенко О.М. за довіреністю від 05.10.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому Державної податкової інспекції у м. Краматорську
засіданні апеляційну скаргу Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 10 липня 2009 року (складено у повному обсязі 14 липня 2009 року)
по адміністративній справі № 2-а-4066/09/0570 (суддя Козаченко А.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод кондиціонер»
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську
Донецької області
про Визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2008 року №0001222302/0/52643 про донарахування податку на прибуток у розмірі 579739,60грн.
ВСТАНОВИЛА:
11 березня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Краматорський завод кондиціонер" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-4) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2008 року №0001222302/0/52643 про донарахування податку на прибуток у розмірі 579739,60грн. (основний платіж 419200грн., штрафні санкції – 160539,60грн.).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року (арк. спр. 165-166) позовні вимоги позивача були задоволені, а саме: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 27.02.2009 року №0001222302/0/52643 про донарахування податку на прибуток у розмірі 579739,60грн. (основний платіж 419200грн., штрафні санкції – 160539,60грн.), стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Краматорський завод кондиціонер" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.
Державна податкова інспекція у м. Краматорську не погодилась з прийнятою постановою та подала апеляційну скаргу (арк. спр. 169-171), в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права й тому вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Позивач проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечував, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.
Відкрите акціонерне товариство "Краматорський завод кондиціонер" зареєстроване 27 лютого 1995 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. спр. 6). За довідкою статистики позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 05762559. За статутом основними видами діяльності позивача є виробництво кондиціонерів та інші. Позивач перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у м. Краматорську з 13 листопада 1995 року та є платником податку на прибуток, податку на додану вартість та інших податків.
Згідно з ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та на підставі направлень від 07.07.2008 року №1427 та від 04.08.2008 року №1558 працівниками державної податкової інспекції у м. Краматорську проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Краматорський завод Кондиціонер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року.
За результатами перевірки складено акт від 26.08.2008 року №1695/23-2-05762559, в якому зроблено висновки про порушення підприємством п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат, витрати на перевезення вантажів без підтвердження даних витрат товарно-транспортними накладними. У тому числі: ПП «РАВА» 331 222,42 грн. (без ПДВ), АТ «Норд» 814 157,03 грн. (без ПДВ), ПП ОСОБА_2. 257 986,20 грн. (без ПДВ), ФОП ОСОБА_1. 99 059,50 грн. (без ПДВ).
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 вказаного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених п.5.3 - 5.8 цієї статті.
Судом встановлено, підтверджено наявними доказами у матеріалах справи та не спростовано сторонами під час апеляційного розгляду справи, що валові витрати підтверджені наданими платником податків рахунками на транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами приймання-здачі виконаних робіт по перевезенню вантажів, подорожніми листами та талонами замовника, які були досліджені під час розгляду справи.
Крім того, придбання транспортних послуг, відображено у книзі придбання товарів за відповідний період.
Пунктом 5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому законі.
З цих підстав колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо підтвердження валових витрат, зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку, тобто, витрати на придбання транспортних послуг правомірно віднесені до складу валових.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, яка, на думку скаржника, разом з подорожнім листом є єдиним документом, що підтверджує правомірне віднесення до складу валових витрат по оплаті транспортних послуг.
Колегія суддів не може погодитись з таким ствердженням апелянта, оскільки, вищезазначений наказ в порушення вимог указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади від 03.10.1992 року №493/92 не було зареєстровано у Міністерстві юстиції України.
Посилання апелянта у скарзі на п.11.2 Правил перевезення автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 як на підставу віднесення товарно-транспортних накладних разом із подорожнім листом як на єдиний для усіх учасників транспортного процесу документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконавчої роботи, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки відповідно до рішення Державного комітету України із питань регуляторної політики та підприємства від 24.02.2006 року №27 зазначений пункт був вилучений із інструкції.
Із змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, чинне законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати. Обов'язковість ведення товарно-транспортних накладних, в податковому обліку не передбачена чинним законодавством. Товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення до складу валових витрат - витрати платника податків, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства, а також правилах податкового обліку.
Тобто, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем для перевірки відповідачу було надано належні документи: договори на надання транспортних послуг, акт приймання-передачі виконаних робіт, талони замовників.
Слід також враховувати, що згідно п.11.5 ст.11 та п.п.19.3.5 п.19.3 ст.19 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997року № 363, товарно-транспортну накладну виписує вантажовідправник, а не позивач.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити; назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що перевіркою встановлено, що на порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не виключено у І кварталі 2007 року зі складу валових витрат підприємства витрати у сумі 8946грн., які були включені підприємством до складу валових витрат у попередніх періодах, по яких у І кварталі 2007 року минув строк позовної давності та по яких не здійснювалась компенсація вартості отриманих товарів (робіт, послуг). На зазначене ствердження відповідач посилався й в запереченнях на позов.
Суд першої інстанції не дослідив зазначене порушення, але це не вплинуло на прийняте рішення, оскільки під час апеляційного розгляду справи було з’ясовано, що зазначена сума не відноситься до сумнівної заборгованості, ця сума – передплата.
З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови наведеним нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-4066/09/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-4066/09/0570 – залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали проголошені у судовому засіданні 06 листопада 2009 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У повному обсязі ухвала виготовлена та підписана колегією суддів 09 листопада 2009р.
Головуючий: О.О. Радіонова
Судді Г.М. Міронова
В.Г. Яманко
З оригіналом згідно:
Суддя: О.О. Радіонова