УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 33/0690/254/11

Стаття 130 ч.1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 року м.Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Заліщука М.С., секретаря Кемке Д.О., за участю апелянта ОСОБА_1, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

встановив:

Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 8 червня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у виді 40 годин громадських робіт.

Згідно постанови суду, 20 травня 2011 року о 8 год. 05 хв., ОСОБА_1 в м. Житомирі по вул. П.Миру керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження медичного огляду на визначення стану сп’яніння ухилився шляхом відмови в присутності двох свідків.

На прийняте суддею рішення до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді та скасувати останню. В обгрунтування апеляції ОСОБА_1 вказав, що розгляд справи судом відбувся без його участі та належного повідомлення його про час та місце розгляду справи. Протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складено безпідставно, що підтверджується висновком судово-медичного огляду від 20.05.2011 року о 10-05 год. де зазначено, що він не перебував у стані сп’яніння. В дійсності він не відмовляв працівникам ДПС від медичного огляду, а лише просив їх зачекати приїзду його адвоката.

Доводи скаржника про пропуск строків на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин є обґрунтованими, а тому, його клопотання в частині поновлення йому строків на оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.

Щодо тверджень скаржника про незаконність прийнятого судом першої інстанції щодо нього рішення, то перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи його апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, при апеляційному розгляді справи ОСОБА_1, на підтвердження своєї апеляції пояснив, що не відмовляв працівникам ДПС від проходження медичного огляду, а лише просив їх зачекати приїзду його адвоката.

Проте, ці його показання свого підтвердження не знайшли, та спростовуються наступними доказами:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення, в якому він власноручно вказав, що відмовляється від проходження медичного огляду на стан сп’яніння саме з тої причини, що поспішає (а.с. 2);

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що в їх присутності ОСОБА_1, на пропозицію працівника ДАЇ, відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння (а.с. 3,4).

Саме з урахуванням відмови ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп’яніння в медичному закладі, працівник ДАЇ діяв відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103.

Згідно даного закону, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що в даному випадку і було зроблено.

Інші апеляційні твердження скаржника про те, що він у вказаний день та час не мав ознак алкогольного сп’яніння, що, на його думку, підтверджується наданим ним медичним висновком за № 1371 у якому зазначено, що у нього ознак сп’яніння виявлено не було, то вони до уваги не беруться, так-як не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп’яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я, яка затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров’я України від 09 вересня 2009 року за № 400/666.

Згідно п. 3.22 Інструкції: „Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп’яніння, складені з порушенням вимог цієї інструкції, вважаються недійсними”.

В даному випадку апеляційним судом враховується те, що з часу затримання ОСОБА_1 до часу його медичного огляду о 10 год. 05 хв. пройшло більше двох годин, а також те, що це його обстеження було проведено не у відповідності до вимог вищезазначеної інструкції а за спрощеною процедурою передбаченою наказом МОЗ України № 681 від 21.09.09р. „Щодо проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння громадян непов’язаних із керуванням транспортних засобів”.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених судом доказах. Його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.

За вказаних обставин постанова суду є законною, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 289, 294 КУпАП апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 8 червня 2011 року щодо нього – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: