ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-4558/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарі: Блажівському С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за обслуговування місць автостоянки, які належать відповідачу, в сумі 3960,00 грн., 3% річних в сумі 44,56 грн. та судові витрати, обґрунтовуючи це тим, що між позивачем та відповідачем у вересні 2003 року було укладено Договір № 1-10-22-23-24Г/Кп, відповідно до умов якого позивач, як обслуговуюча організація, зобов’язався надавати відповідачу, як власнику трьох місць для парковки 22, 23 та 24, розташованих на третьому поверсі секції «Г» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві, послуги з їх обслуговування, а відповідач зобов’язувався сплачувати плату за обслуговування в розмірі 125,00 грн. на місяць за одне паркомісце. В подальшому, під час дії зазначеного договору, вартість обслуговування була знижена позивачем до 110,00 грн. на місяць за одне паркомісце. На початку 2007 року позивачем було надіслано відповідачу лист № 16 від 28.03.2007, в якому позивач повідомив про розірвання Договору № 1-10-22-23-24Г/Кп та запропонував підписати новий договір № 1-4-22-23-24Г/Кп від 01.04.2007, в якому вартість обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 була визначена позивачем за кожне місце в сумі 165,00 грн., яка відображала дійсну вартість обслуговування паркомісць з урахуванням економічної ситуації та витрат позивача. Оскільки відповідач запропонований новий договір № 1-4-22-23-24Г/Кп - не підписав, участі у відшкодуванні позивачу комунальних, експлуатаційних витрат за період 01.04.2007 по 31.07.2009 (28 місяців) в розмірі 165,00 грн. на місяць за одне паркомісце по підземній автостоянці і прилягаючій території трьох паркомісць - не приймав, позивачем в судовому порядку було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 960 грн. заборгованості за надані послуги за вищенаведений період (з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу в розмірі 9900,00 грн.).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що між сторонами у визначеній законом формі та порядку не було досягнуто згоди щодо укладення договору № 1-4-22-23-24Г/Кп, в якому вартість обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 була визначена позивачем за кожне місце в сумі 165,00 грн., а тому підстави для нарахування позивачем вартості обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 на третьому поверсі секції «Г» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві саме в сумі 165,00 грн. - є безпідставними. Також, представник наголошував на тому, що оскільки Договір № 1-10-22-23-24Г/Кп є розірваним, а тому між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з обслуговування трьох паркомісць існували договірні відносини у спрощеній формі, відповідно до яких позивач надавав відповідачу послуги, а відповідач їх оплачував їх в розмірі 110,00 грн. за одне паркомісце, що позивачем не заперечувалось та грошові кошти відповідачу в сумі 9900,00 грн. - не повертались.
Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 28.09.2001 року відповідно до Акту № 262 крита автостоянка по вул. Ковпака, 17 у м. Києві була прийнята в експлуатацію державною приймальною комісією, а обслуговуючою організацією призначено ТОВ «Будсервісматеріали».
Відповідно до Свідоцтв про право власності, виданих 06.04.2004 року Головним управлінням житлового забезпечення, відповідачу на праві приватної власності належать автостоянки № 22, № 23 та № 24, розташовані на третьому поверсі секції «Г» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві.
У вересні 2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 1-10-22-23-24Г/Кп, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати відповідачу, як власнику трьох місць для парковки 22, 23 та 24, розташованих на третьому поверсі секції «Г» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві, послуги з їх обслуговування, а відповідач зобов’язався приймати їх та сплачувати плату за обслуговування в розмірі 125,00 грн. на місяць за одне паркомісце.
Позивачем на виконання вимог Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996 року, було укладено договори з постачальниками електроенергії, водопостачання, комунальними службами, службами охорони та пропускного режиму на обслуговування території автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві.
Відповідно до розрахунків позивача, витрати по утриманню і експлуатації автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м.Києві до 01.12.2007 року складали 110,00 грн., а з 01.12.2007 року – 165,00 грн.
Позивач листом № 16 від 28.03.2007 повідомив відповідача про розірвання Договору № 1-10-22-23-24Г/Кп від вересня 2003 року та запропонував підписати новий Договір № 1-4-22-23-24Г/Кп від 01.04.2007 року, в якому вартість обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 була визначена позивачем в сумі 165,00 грн. за кожне, посилаючись на економічну обгрунтованість такого збільшення вартості обслуговування.
Згідно статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктами 6.1 та 6.2 Договору № 1-10-22-23-24Г/Кп від вересня 2003 року, сторони погодили, що договір складений на термін з 01.10.2003 по 01.10.2004 і пролонгується на наступний термін, якщо жодна з сторін не виявила намір його припинити.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивач листом № 16 від 28.03.2007 виявив намір розірвати Договір № 1-10-22-23-24Г/Кп від вересня 2003 року, а тому зазначений договір є розірваним, а зобов’язання сторін по ньому є припиненими.
Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Умовами статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем Договір № 1-4-22-23-24Г/Кп від 01.04.2007 року, в якому вартість обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 була визначена позивачем в сумі 165,00 грн. кожне - підписано не було, відповіді про згоду на укладення договору у відповідній редакції відповідачем позивачу надано не було і представник відповідача заперечував про наявність згоди відповідача щодо укладення зазначеного договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки між позивачем та відповідачем не погоджено ціну - суттєву умову Договору № 1-4-22-23-24Г/Кп від 01.04.2007 року, в якому вартість обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 визначена позивачем в сумі 165,00 грн. кожне, а тому в силу вимог ст.ст. 626, 632, 638, 640 ЦК України зазначений договір є неукладеним.
Суду станом на момент вирішення спору не надано належних та допустимих доказів того, що Договір № 1-4-22-23-24Г/Кп від 01.04.2007 року, в якому вартість обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 була визначена позивачем в сумі 165,00 грн. кожне, - був укладений сторонами у встановленому законом порядку шляхом його підписання, також суду не надано доказів його укладення і в судовому порядку, а тому застосування позивачем у розрахунку вартості обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 в сумі 165,00 грн. кожне з квітня 2007 року - є безпідставним.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно вимог ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як встановлено судом, та не заперечувалось позивачем, останнім за період з 01.04.2007 року по 31.07.2009 року (28 місяців) надавались відповідачу послуги з обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24, розташованих на третьому поверсі секції «Г» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві з розрахунку 165,00 грн. за одне паркомісце, загалом на суму 13 860, 00 грн., виходячи з умов Договору № 1-4-22-23-24Г/Кп від 01.04.2007 року, а відповідачем, в свою чергу, здійснено оплату зазначених послуг із розрахунку 110,00 грн. за кожне паркомісце, а загалом в сумі 9900,00 грн. Оплата в сумі 9900,00 грн. позивачем була прийнята від відповідача. А тому в силу вимог ст. 202, 205 ЦК України, позивач, надавши відповідачу за період з 01.04.2007 року по 31.07.2009 (28 місяців) послуги з обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 та прийнявши від відповідача оплату в сумі 9900,00 грн. вчинив правочин в розумінні ст.ст. 202, 205 ЦК України, погодивши своїми діями настання правового наслідку надання послуг - їх оплату саме в сумі 9900,00 грн. із розрахунку 110,00 грн. за одне парковочне місце.
Отже, оскільки Договір № 1-10-22-23-24Г/Кп 2003 року між позивачем та відповідачем є розірваним, Договір № 1-4-22-23-24Г/Кп від 01.04.2007 року, в якому вартість обслуговування трьох місць для парковки 22, 23 та 24 визначена позивачем в сумі 165,00 грн. є неукладеним, а позивачем своїми діями погоджено оплату відповідачем послуг з обслуговування автостояночних місць саме в сумі 9900,00 грн. з розрахунку 110,00 грн. за кожне, а тому у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість в розмірі 3960,00 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3960,00 грн., а також 3 % річних від простроченої суми не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 202, 205, 626, 632, 638, 640, 651, 654 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ М.І. ОНІЩУК