Справа № 2 – а –965 - 2009 р .
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 серпня 2009 року. Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецькой обл. Деревльова О.О.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області
про визнання незаконною відмови Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації в виплаті позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти заробітних плат, стягнення заборгованості недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2007-2008 роки в сумі 4525,00 грн. та зобов'язання виплачувати щорічну компенсацію на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
, -
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області про визнання незаконною відмови Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації в виплаті позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти заробітних плат, стягнення заборгованості недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2007-2008 роки в сумі 4525,00 грн. та зобов'язання виплачувати щорічну компенсацію на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян,що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він має право на щорічну компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
В судове засідання позивачка не з’явилася та просила розглянути справу у його відсутність, про що надала заяву. Крім цього, позивачка зазначила, що вона має статус громадянина, постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджує посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.04.1993 року.
У зв'язку з цим Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області щорічно виплачувало позивачу компенсацію на оздоровлення з 2007 - 2008 роках - в розмірі 100 гривень на підставі постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року та постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.
Позивач вказує на те, що Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області при виплаті спірної компенсації на підставі постанов КМУ, а не на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», значно звужує її право на отримання матеріальної допомоги, чим порушує ст. 22 Конституції України.
Позивачка надає розрахунок недоотриманої щорічної компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2007-2008 роки у відповідності до законів України №1328-ГУ, №1801- IV, №2505 - IV, №3235- IV та ЗУ № 749 - V, який становить 4525,00 грн.
Крім того, позивачка посилається на рішення Конституційного Суду України № 5-рп / 2002, яке містить тлумачення ч.4 ст.28 Закону України «Про бюджетну систему України» відносно заборони вносити зміни та припиняти діючі закони, які встановлюють пільги та компенсації, що фінансуються із бюджету.
Відповідач із адміністративним позовом не погодився, надав заперечення до позовної заяви та просив розглянути справу у його відсутність. В обґрунтування своїх заперечень посилався на ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що витрати, пов'язані з реалізацією цього закону фінансуються за рахунок державного бюджету.
Крім того, зазначає відповідач, ст. 95 Конституції України регламентує, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
До того ж, відповідач зазначає, що дію ч.7 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати компенсацій та допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007-2008 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 рр.»
Суд, враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне:
ОСОБА_1 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 від 08.04.1993 року. Позивачка як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із довідкою Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області заборгованість держави по щорічній допомозі на оздоровлення перед постраждалим від аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 станом на 19.02.2009 рік - відсутня.
Як вбачається із заперечень Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області до позовної заяви ОСОБА_1 отримала компенсацію на оздоровлення в 2007-2008 році - у розмірі 100 гривень, встановленому постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року. Отримання вищевказаних сум підтверджує і позивач.
Однак, позивач, не погодившись із розмірами вказаних сум допомоги, звернувся до відповідача із заявою про виплату різниці між фактично отриманими сумами допомоги на оздоровлення та сумами, належними йому до виплати відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон 796-ХІІ). 5.12.2007 року позивач отримав відповідь про відмову у виплаті різниці з підстав того, що як базу для нарахування сум допомоги на оздоровлення відповідач використовував наведені вище положення Постанов КМУ. Вказана відповідь стала підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Посилання відповідача на те, що законами України про Державний бюджет України на 2007 -2008 роки надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат є не обґрунтованими, оскільки ч.1 ст.92 Конституції «України передбачено, що права громадян встановлюються виключно законами України.
Так, дійсно право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Встановлений законом розмір допомоги (п'ять мінімальних заробітних плат) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч. З Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.
У відповідності із ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, відповідно до положень частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст.17 Закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто при виплаті спірної допомоги за 2007 - 2008 роки Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року «з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом» дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон 796 - XII в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено і на 2007 рік. Однак, стаття 71 Закону 796-ХІІ, яка діє з 01.01.2007 року, вказує на неможливість призупинення дії норм цього закону Іншими законами, крім законів про внесення змін до нього. Відповідних змін до норм спеціального Закону 796-ХІІ внесено не було.
Поряд з тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1 -29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. ЗО ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Вищевикладене свідчить, що відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2007-2007 роки у відповідності до ст. 48 № 796 - XII, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.
- Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2007 рік у сумі 420 гривень з 01.04.2007 року, 440 грн. з 01.07.2007 та 460 грн. з 01.10.2007 року.
- Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2008 рік у сумі 515 гривень з 01.01.2008 року, 525 грн. з 01.04.2008, 545 грн. з 01.10.2008 року та 605 грн. з 01.12.2008 року.
Таким чином, позивачка повинна була отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки у розмірі: 420 х 5 (2007) + 525 х 5 (2008) = 4725,00 гривень (чотири тисячі сімсот двадцять п’ять гривень 00 копійок). Позивачка фактично отримала за 2007-2008 роки 200 гривень 00 копійок. Отже, виплаті підлягає щорічна допомога у розмірі 4525,00 (чотири тисячі п'ятсот двадцять п’ять гривень 00 копійок).
У запереченнях відповідач також помилково тлумачить і ч.2 ст. 95 Конституції України, яка передбачає наступне: «тільки Законом України про Державний бюджеті України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків». Відповідач вважає, що оскільки спірна допомога є видатком держави, то її розмір здійснюється в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Однак загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплата направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на викладене, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись , ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 п.6,7 розділ VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області про стягнення заборгованості по недоотриманій компенсації на оздоровлення за 2007-2008 роки в сумі 4525,00 гривень задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області в виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області суму щорічної допомоги за 2007-2008 роки у розмірі 4525,00 (чотири тисячі п'ятсот двадцять п’ять гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання, заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановленим для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Артемівського
міськрайонного суду: О.О. Деревльова