Справа № 2а-3423/2009 р.  

.  

ПОСТАНОВА    

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ  

23 жовтня  2009 року                       Суддя Мелітопольського  міськрайонного суду  Запорізької області  Горбачова Ю.В .  

розглянувши в  порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом     ОСОБА_1      до Управління Пенсійного фонду України  у м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду, визнання протиправним рішення та нарахування і виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка просить визнати протиправним рішення  Управління  Пенсійного фонду  України  в м. Мелітополі  про  відмову  у призначенні їй підвищення до  пенсії відповідно  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  та зобов’язати  відповідача  нарахувати та  виплати їй недоплачену  щомісячну державну  соціальну допомогу  з 01 січня 2006 року  до 01 липня 2009 року.  При цьому позивачка посилається на те, що вона відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії дітей війни і їй з 01 січня 2006 року щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. З урахуванням вимог цього закону та відповідно до діючого законодавства розмір мінімальної пенсії за віком складав в період з 01 січня по 01 квітня 2006 року 350 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2006 року 359 грн., з 01 жовтня по 31 грудня 2006 року 366 грн., з 01 січня по 01 квітня 2007 року 380 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2007 року 406 грн. і з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року  411 грн., з 01 січня по 01 квітня 2008 року 470 грн., з 01 квітня по 01 липня 2008 року 481 грн., з 01 липня по 01 жовтня 2008 року 482 грн., з 01 жовтня 2008 року  по 01 лютого 2009 року 498 грн. Загальна сума за 2006-2007 роки склала 9111 грн. і від цієї суми позивачка повинна була отримати за два роки 30%, а саме: 2733 грн. 30 коп. Але їй соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась. Законами України “Про державний бюджет на 2006 рік” та “Про державний бюджет на 2007 рік” було зупинено дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в частині виплати цій категорії осіб щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Та, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09 липня 2007 року вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. В 2008 році позивачці частково виплачувалась соціальна допомога в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Таким чином, їй не доплачено соціальну допомогу за 2008 рік в розмірі 1158 грн. 60 коп., а за перший та за другий квартали  2009 року  в розмірі 597,60 грн.   З урахуванням цього позивачка просить зобов’язати  відповідача  нарахувати та  виплатити їй недоплачену  соціальну допомогу за період   з 01 січня 2006 року по 01 липня 2009 року,   а також зобов’язати відповідача прийняти рішення  про подальше  призначення  та  виплату їй  щомісячної державної соціальної  допомоги, обчислюючи її  з урахуванням  підвищення  у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до частини  1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування» з 01.07.2009 року.     Крім того, позивачка просить поновити їй строк на звернення до суду з позовом за період з 01 січня 2006 року по час подання позову,  посилаючись на те, що вона не могла звернутись раніше до суду з позовом в зв'язку з тим, що про належні їй, як дитині війни, виплати її ніхто не повідомив. Її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. І тільки після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України, позивачка дізналася про порушення її законних прав та інтересів.  

До суду позивачка не з'явилася, надавши  заяву  про розгляд справи за  її   відсутності, на позові наполягає у повному обсязі.  

Представник відповідача до суду не з'явився, надавши заяву  про розгляд справи за   його відсутності, позов не визнав, пославшись в письмових запереченнях на те, що фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено який орган та з яких джерел повинен призначати 30% доплату до пенсії. З 01 січня 2008 року питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії. Крім того, відповідач  вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк для звернення до суду з адміністративним позовом.  

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.  

   ОСОБА_1   відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до вказаної категорії осіб, що підтверджується посвідченням   № 137488.  

Відповідно до ст.6 цього Закону позивачка має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

В 2006-2007 роках вищевказана соціальна допомога позивачці взагалі не виплачувалась, а з 01 січня  2008  року  їй виплачується соціальна допомога, як дитині війни, у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.  

Представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачкою безпідставно пропущено річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.  

  Згідно з п.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Позивачка не надала  доказів того, що вона пропустила строк позовної давності з поважних причин.  Не можна визнати поважною ту причину, що позивачку не повідомили про належні їй,  як дитині війни, виплати, та вона не знала про порушення свого права. Позивачка  мала можливість своєчасно  дізнатися про це із засобів масової інформації,  рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, вона мала можливість звернутися за консультацією до юристів.  Відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Тому  вважаю, що позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах річного строку. А в позові про поновлення пропущеного строку з   01 січня 2006 року по     01 жовтня  2008 року   слід відмовити.    

Взагалі право   позивачки   на отримання соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  відповідачем не оспорюється.  

При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” встановлено інші розміри  надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються.  Оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

І тому, Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” щодо зміни розміру щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.  

Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України.  

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми соціальної допомоги за період   з 01 жовтня 2008 року по 01 липня 2009 року.  

В позові про нарахування соціальної допомоги за період з 01 січня 2006 року по   01 жовтня 2008 року   слід відмовити за пропуском строку звернення до суду без поважних причин.  

При нарахуванні суми соціальної допомоги позивачу слід приймати до уваги мінімальну пенсію за віком,  яка  визначена  відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування».  

Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.  

Таким чином, нарахування та виплата позивачці соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України в  м.Мелітополі Запорізької області.  

Позивачка також просить визнати протиправним рішення Управління  Пенсійного фонду  України  в м. Мелітополі  про  відмову  у призначенні їй підвищення до  пенсії відповідно  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни». Однак,   судом встановлено, що  ніякі рішення щодо  відмови  у призначенні  позивачці  підвищення до пенсії відповідачем не приймалися, тому ці вимоги позивачки є безпідставними.     Фактично, як вбачається з  викладених в позові  фактів, позивачка оскаржує  бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.    

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі  Запорізької області позивачці з 01 жовтня 2008 року  по 01 липня 2009 року фактично відмовлено в нарахуванні та виплаті, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної державної соціальної допомоги, в повному  обсязі, а саме,  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а нараховується та  виплачується   допомога  лише у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що підтверджується відповідачем.  Ніяких дій щодо нарахування та  виплати  позивачці  щомісячної державної соціальної допомоги у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  відповідачем  не  приймалося.  

Таким чином, суд вважає зазначену бездіяльність відповідача протиправною, а тому права позивачки підлягають захисту.  

Крім того,  розглянувши вимогу позивачки про зобов’язання відповідача прийняти рішення  про подальше призначення та виплату їй щомісячної державної соціальної  допомоги, обчислюючи  її  з урахуванням  підвищення  у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування», починаючи з 01.07.2009 року, суд вважає її безпідставною, оскільки  Управління Пенсійного фонду України у м.Мелітополі Запорізької області зобов’язано в своїй діяльності,  керуватися нормами діючого законодавства, в  тому  числі   Законом України “Про соціальний захист дітей війни”,  який передбачає право позивачки на отримання щомісячної соціальної допомоги  в  розмірі  30%  мінімальної пенсії за  віком, та  Законом України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування», яким  визначений  розмір  мінімальної пенсії за віком.   В разі  порушення  цього  права  позивачки з боку відповідача,  в подальшому, вона  матиме право звернутися  до суду з відповідними  вимогами.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 161, 162 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

В поновленні     строку на звернення до суду з адміністративним позовом  ОСОБА_2     відмовити.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати  ОСОБА_2        щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити  ОСОБА_2     недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 жовтня 2008 року по 01 липня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від  18 листопада 2004 року, з урахуванням  раніше виплаченої суми соціальної  допомоги за  цей  період.  

В іншій частині позову відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в Мелітопольський міськрайонний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі  та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.        

СУДДЯ: