ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року № 11755/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Носа С.П., Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Куземському В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 березня 2009 року у справі № 2-а-305/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та зобов’язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И Л А :
03 лютого 2009 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до Володимирецького районного суду. Просив відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі нарахувати на його користь 30% надбавки до пенсії як дитині за період 2006-2008 років, передбачену ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 березня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати позивачу соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області провести нарахування ОСОБА_1 соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та просить її скасувати і прийняти по справі нове рішення, яким у позові позивача відмовити. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Щодо недоплаченої позивачу надбавки до пенсії за 2007 рік, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачам у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року є безпідставною.
Щодо позовних вимог позивачів в частині стягнення підвищення до пенсії за період до 09 липня 2007 року то колегія суддів зазначає що, положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Що стосується вимог позивача за 2008 рік, колегія суддів також вважає, що такі підлягають до часткового задоволення, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції – дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто 22.05.2008 року. Тому вимога позивача щодо стягнення підвищення до пенсії за період 2008 року підлягає до задоволення за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Проте, задовольняючи позовні вимоги позивача за 2006 рік, суд першої інстанції виходив з того, що дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закону) було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-ІУ. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію ст. 6 Закону відновлено з 02.04.2006 року.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення в частині за період від 02.04.2006 року по 31.12.2006 року, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік слід відмовити.
Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області задовольнити частково, постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 березня 2009 року у справі № 2-а-305/09 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати дії вказаного управління неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (30% мінімальної пенсії за віком) за період з 09.07.2007 року до 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Судді С.П. Нос
Я.С. Попко
Повний текст постанови
виготовлено та підписано
20.10.2009р.