АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ас-654                                                Головуючий у справі в суді першої

інстанції Лизенко І.В. Доповідач Свинцова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 липня 2006 року                             Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого судді        Свинцової Л.М.

Суддів                          Карташова О.Ю., Савченко В.О.,

При секретарі                  Годуновій К.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу начальника Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради на постанову місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради про стягнення матеріальної допомоги учасникам бойових дій,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволені частково. З Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради на користь ОСОБА_1 стягнуто суму заборгованості з щорічної одноразової допомоги до 05 травня 2005 року у сумі 1410 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю.

Начальник Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради не погодився з такою постановою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

У доводах апеляційної скарги апелянт вказав на те, що позивач не має права на виплату йому щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.22ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Суд не взяв до уваги, що згідно із ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" одноразова допомога для учасників бойових дій становить 250 грн.

З запереченнями на апеляційну скаргу позивач не звертався до суду.

В судовому засіданні суд встановив, що у 2003 році відповідно до ст. 12 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач, який є учасником бойових дій, мав право на отримання допомоги до 05 травня 2003 року у розмірі 236,5 грн., у 2004 році - відповідно у розмірі 462, 25грн. Право на стягнення цих сум з відповідача позивач втратив у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

За 2005 рік така допомога складає 1660грн., а з урахуванням отриманої позивачем суми в розмірі 250 грн. до виплати позивачеві належить сума 1410грн.

Відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ч.5 ст.12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, находить апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду вважає за необхідне залишити без зміни.

Оскаржувана постанова суду, якою вирішено спір по суті, ухвалена відповідно до ст. 159 КАС України, та є законною й обгрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції повно, всебічно з'ясував обставини справи відповідно до ч.2 ст. 159 КАС України.

В оскаржуваній постанові судом зроблено вірного висновку щодо розміру щорічної разової допомоги до дня Перемоги. Такий розмір встановлено ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" з 01 січня 2005 року розмір такого прожиткового мінімуму становить 332 грн. З урахуванням виплаченої позивачеві відповідачем щорічної разової допомоги 2 сумі 250 грн. суд першої інстанції правильно нарахував, що на користь позивача повинно стягнути 1410 грн.

У доводах апеляційної скарги відповідач посилався на те, що згідно із п.5 ст.51 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів, яким є Лисичанська міська Рада , беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Державний бюджет планується виходячи з існуючих фінансових можливостей держави та гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомог у розмірах, встановлених відповідними статтями Державного бюджету. Статтею 34 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" передбачена виплата одноразової допомоги для учасників бойових дій до дня Перемоги в сумі 250грн.

В оскаржуваній постанові суд правильно дійшов до висновку, що відповідно до ст.. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається. Зменшення Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" розміру щорічної разової допомоги до дня Перемоги суперечить ч.2.ст.2 Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з яким права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст. .44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлено розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у сумі, меншій, ніж передбачено Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Ст.. 34 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" тотожна ст.. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік". Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вказав в оскаржуваній постанові, що встановлений Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір допомоги до 05 травня не може бути застосований у спірних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.198,200.205,206КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради залишити без задоволення.

Постанову місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2006 року залишити без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили

цією ухвалою.