ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року № 23519/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Заверухи О.Б.,
суддів – Олендера І.Я., Старунський Д.М.,
при секретарі судового засідання – Ільницькій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, управління Державного казначейства в Золочівському районі Львівської області про нарахування та стягнення підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА :
В жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, управління Державного казначейства в Золочівському районі Львівської області про нарахування та стягнення підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року, зазначивши, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не виплачує.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в сумі 742,65 грн. та за період з 22 травня по 30 вересня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відтак позивач має право на підвищення до пенсії.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що незважаючи на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, зміни до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2007 та 2008 роках були відсутні.
Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, вірно виходив з того, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправними діями відповідача. Колегія суддів вважає вірним способом відновлення порушеного права позивача покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року по адміністративній справі №2а-5368/08 – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: І.Я. Олендер
Д.М. Старунський