АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого          Бреславського О. Г.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретаря: Костинян І.М.

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №15 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15 (далі КЖРЕП №15) звернулося до Садгірського районного суду м. Чернівці з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2011 року позовні вимоги КЖРЕП № 15 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КЖРЕП № 15 м. Чернівці заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 1449,25 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У іншій частині позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити КЖРЕП №15 в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов КЖРЕП № 15 м. Чернівці, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користувався наданими позивачем комунальними послугами, а тому зобов’язаний відшкодувати їх вартість.

Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, 4і кв.7.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 32 цього Закону плата за комунальні послуги вноситься щомісяця.

Рішенням виконкому Чернівецької міської ради 27 червня 2006 року № 198/5 були затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги, які діяли з 1 серпня 2006 року по 1 грудня 2008 року, рішенням міськвиконкому №814/21 від 21 жовтня 2008 року затверджено тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкової території, які діють з 1 грудня 2008 року, а рішенням міськвиконкому №195/5 від 23.03.2010 року були затверджені та скориговані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Судом встановлено, що відповідач за період з 01.03.2008 по 01.03.2011 неналежно виконував свої зобов’язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг з утримання будинку і споруд та будинкової території, освітлення місць загального користування, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 1449 грн. 25 коп.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 10 Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду»від 19.06.1992 державні комунальні підприємства по обслуговуванню та ремонту житла зобов'язані здійснювати обслуговування та ремонт приватизованого житла, надавати комунальні та інші послуги за державними розцінками і тарифами, а відповідно до п.п. 1 та 2 ст.10 зазначеного Закону власники в багатоквартирних будинках за власний рахунок не лише здійснюють утримання приватизованих квартир, але і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Виходячи із змісту вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, за змістом якої зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, зокрема, з угод, а також з дій громадян і організацій, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Виходячи з наведених норм законодавства, колегія не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність договору між сторонами на надання житлово-комунальних послуг, оскільки судом установлено, що між сторонами фактично виникли правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, а тому сама по собі відсутність договору між ними про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території не може бути підставою для відмови в позові про відшкодування позивачеві витрат за фактично надані ним послуги.

Згідно статті 18 Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з’явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред’явленої претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав доказів того, що ним на виконання вимог ст.18 зазначеного Закону направлялися звернення до КЖРЕП №15 для виклику представника з метою складання акта-претензії про ненадання або надання не в повному обсязі послуг, а також не направлялися акти, складені споживачем послуг.

З огляду на викладене, доводи апелянта з приводу того, що позивач КЖРЕП № 15 м. Чернівці послуги на утримання житла та прибудинкової території надає неналежної якості, колегія до уваги не приймає, оскільки апелянтом не подано, а судом не здобуто доказів на підтвердження такого факту.

Тому, враховуючи вищенаведені обставини справи, а також довідку-виписку з розрахунків по оплаті за квартирну плату і комунальним платежам за період з 01.02.2008 по 01.03.2011 ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що останньому підставно нараховано 1449,25 грн. боргу за неоплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території які йому, як встановлено надавалися КЖРЕП № 15 м. Чернівці.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повного з’ясування обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 307, 308, 313, ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: