справа  №2-4968   /09    

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

2 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                   Бусик О.Л.

за участю  секретаря -                Борисенко А.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», третя особа ОСОБА_2, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:  

У липні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 1 грудня 2008 року посадовою особою ТОВ «Квіза-Трейд», керуючою торгівельним підприємством № 51 «Велика кишеня» ОСОБА_2, на адресу начальника Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 було направлено прохання, в якому викладена недостовірна інформації, а саме: що ОСОБА_1, 27 листопада 2008 року,  в робочій час, здійснювала покупки в супермаркеті «Велика кишеня», а 28 листопада 2008 року прийшла отримувати пояснення відносно купленого товару, разом з лікарем ОСОБА_3.  

Відповідно до прохання, позивачці було надано відповіді на всі питання, та принесено вибачення, співробітники магазину поводилися коректно, але після цього, ОСОБА_1 все одно зателефонувала на телефон «гарячої лінії» відповідача. Після відвідування магазину, ОСОБА_1 проводила серед працівників лікарні  збори з приводу магазинів, якості обслуговування та знижок в цих магазинах. Крім того, зазначено, що позивачка постійно шукає привід для конфліктів, причому займається цим в робочий час, заважаючи працювати іншим, що її знають у багатьох магазинах міста як людину конфліктну та неврівноважену. ОСОБА_1 вказує, що дана інформація є недостовірною, порочить її честь, гідність та ділову репутацію, завдає їй моральних страждань.

В судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

 Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення  осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 1 грудня 2008 року  посадовою особою ТОВ «Квіза-Трейд», керуючою торгівельним підприємством № 51 «Велика кишеня» ОСОБА_2, на адресу начальника Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 було направлено прохання, в якому викладена наступна інформація: ОСОБА_1, 27 листопада 2008 року,  в робочій час, здійснювала покупки в супермаркеті «Велика кишеня», а 28 листопада 2008 року прийшла отримувати пояснення відносно купленого товару, разом з лікарем ОСОБА_3. Зазначено, що позивачці було надано відповіді на всі питання, та принесено вибачення, співробітники магазину поводилися коректно, але після цього, ОСОБА_1 все одно зателефонувала на телефон «гарячої лінії» відповідача. Після відвідування магазину, ОСОБА_1 проводила серед працівників лікарні  збори з приводу магазинів, якості обслуговування та знижок в цих магазинах. Крім того, зазначено, що позивачка постійно шукає привід для конфліктів, причому займається цим в робочий час, заважаючи працювати іншим, що її знають у багатьох магазинах міста як людину конфліктну та неврівноважену.  

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,  що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.  

При цьому законодавство розрізняє такі види звернень громадян – пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги.

Відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 16 постанови №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», статтею 40 Конституції України передбачено, що усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,  що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні   мати  на  увазі,  що  у  випадку,  коли  особа звертається до зазначених органів із заявою,  в якій міститься  та чи  інша  інформація,  і  в  разі, якщо  цей  орган  компетентний перевірити таку інформацію  та  надати  відповідь, проте  в  ході перевірки  інформація  не  знайшла  свого  підтвердження,  вказана обставина не може сама по  собі  бути  підставою  для  задоволення позову,  оскільки у  такому  випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого   статтею   40   Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.  

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивачки про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В судовому засіданні не було надано доказів, які б підтверджували доводи позивачки щодо вчинення відповідачем дій, направлених на заподіяння їй моральної шкоди.  

Враховуючи встановлені обставини та вимоги закону суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 277, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 205, 209, 213 – 215, 224 ЦПК України, суд -

  в и р і ш и в:  

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», третя особа ОСОБА_2, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди   - відмовити.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя: