АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.

секретаря: Тодоряка Г.Д.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків та штрафних санкцій за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2011 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 28.04.2009 позичив відповідачу 5000 доларів США, що підтверджується відповідним договором позики грошей. Згідно п. 2 цього ж договору, сторони домовились про нарахування процентів у розмірі 10% від позиченої суми, що становить 500 доларів США за кожний місяць.

З метою забезпечення повернення позики 28.04.2009 між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано незавершений будівництвом житловий будинок, що розташований в смт. Кельменці по вулиці Комунальників,8. Граничний строк дії договору позики та іпотеки визначено до 28.04.2010.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач гроші не повернув, ухилявся від виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом на договорі іпотеки, перешкоджав вчиненню державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на продаж іпотечного майна, вважає, що відсотки користування позикою повинні нараховуватися за фактичний час користування грошима у розмірі передбаченому п.2 договору, а саме 500 доларів США за кожен місяць. З огляду на викладене, просив стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за відсотками за період з 28.04.2009 по 01.11.2011 по договору позики грошей від 28.04.2009 у розмірі 71820 грн., 3% річних у розмірі 3945,46 грн., інфляційних витрат у розмірі 10105,92 грн.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків та штрафних санкцій за договором позики задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 71 910 гривень процентів за користування кредитом та 3980,30 коп. в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У іншій частині позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права. Апелянт зазначає, що суд, ухвалив рішення в даній справі в порушення ст. 309 ЦПК. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення на користь позивача ОСОБА_4 71 910 грн. процентів за користування кредитом за період 18 місяців з 01.05.2010 року по 01.11.2011 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 71910 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позикодавець, відповідно до договору позики, на підтвердження укладення якого було складено договір, має право на одержання від позичальника процентів після закінчення терміну позики.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, належним чином не встановив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними та допустимими, що визначено ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо судом порушено або неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Установлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 28.04.2009 укладено договір позики за умовами якого ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 5 тис. дол. США з кінцевим терміном повернення 28.04.2010.

Як вбачається з п. 2 договору позики грошей, сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визначили розмір і порядок одержання процентів, зокрема домовились про нарахування процентів у розмірі 10% від позиченої суми, що становить 500 доларів США за кожний місяць, тобто 6000 доларів США за весь період позики (а.с.6).

Вказаним договором сторонами не визначався розмір і порядок одержання процентів після закінчення терміну повернення позики.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив порушення норм матеріального права, а тому рішення Кельменецького районного суду від 27 грудня 2011 року в частині задоволення позову щодо стягнення процентів після закінчення терміну позики підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.307,309, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2011 року в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 процентів за користування кредитом у сумі 71910 гривень та судових витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за період з 28.04.2010 по 01.11.2011 по договору позики грошей від 28.09.2009 у розмірі 71820 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору в сумі 322 (триста двадцять дві) грн.05 коп.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: