Справа №2-4731/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2009 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :
головуючого судді Рахманкулової І.П.
при секретарі Верещагіній А.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,
представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
треті особи – Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра», Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», ОСОБА_6,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому, уточнивши зміст позовних вимог, просила визнати спільним майном подружжя вклади, оформлені під час шлюбу на ім»я ОСОБА_3 за договорами банківського вкладу від 12.08.2008 року в акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» на суму 42350 грн. 04 коп. та на суму 5543, 70 доларів США з відповідними відсотками та у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра» від 18.09.2008 року і від 23.09.2008 року в сумі 28701, 49 грн. та 3355, 18 доларів США з відповідними відсотками. Також позивач просить стягнути з відповідача ? частину цих вкладів з відсотками, враховуючи, що вклади з АКІБ «УкрСиббанк» відповідачем уже зняті, а вкладами в ВАТ КБ «Надра» відповідач також розпорядився на власний розсуд, оскільки уступив право вимоги на них ОСОБА_6
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, обґрунтовуючи позов тим, що позивач і відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 січня 1985 року. Шлюб між ними розірвано згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2009 року. Під час сумісного подружнього проживання на ім»я відповідача були оформлені банківські вклади в національній та іноземній валюті, про які їй стало відомо випадково. Керуючись ст.ст. 60, 61 СК України позивач вважає вказані вклади спільним майном подружжя, і оскільки відповідач уже розпорядився вкладами на час розгляду справи, тому позивач просить стягнути компенсацію половини вкладів з нарахованими відсотками.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що фактично шлюбні відносини сторони припинили кілька років тому, з того часу не велося і спільне господарство, вказаний факт встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2009 року при розгляді справи про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 За таких обставин, вклади в банківських установах не є спільним майном подружжя, а крім того, ці кошти він використав на видання посібника «Науково-технічна творчість учнів», на який отримав кошти від ОСОБА_7 згідно договору від 14 квітня 2005 року, який діє до 05.08.2010 року.
Третя особа ОСОБА_6 суду пояснив, що він позичав ОСОБА_3 грошові кошти (у вересні 2008 року 20000 грн., а у грудні цього ж року ще 35000 грн.) на здійснення ремонтних робіт, а тому ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу уклав з ним 05 січня 2009 року договір про відступлення права вимоги згідно договорів строкового банківського вкладу в ВАТ КБ «Надра» №622911 від 23.09.2008 року та №618639 від 18 вересня 2008 року.
Представники третіх осіб при вирішенні справи поклалися на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, представників третіх осіб, дослідивши письмові докази у справі, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 січня 1985 року. Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_8.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Позивач у судовому засіданні стверджувала, що подружні відносини між сторонами тривали та велося спільне господарство до травня 2009 року. Наприкінці весни поточного року вона дізналася про подружню зраду, а тому з цього часу подружні відносини були припинені.
Відповідач, заперечуючи проти позову посилався на те, що подружні відносини були припинені між ним та відповідачем п»ять років тому, спільне господарство не велося, а тому вклади в банківських установах, відкриті на його ім»я у 2008 році, не відносяться до спільно нажитого майна.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
У мотивувальній частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2009 року у справі №2-4680/09 встановлено, що подружні відносини подружжя ОСОБА_3 припинило декілька років тому, спільне господарство не ведеться. (а.с.92)
Пункт 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказує, що у рішенні суду про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено час та причини фактичного припинення шлюбу тощо.
Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що подружні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинені декілька років тому, спільне господарство ними не ведеться, то вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи про поділ майна подружжя.
У пункті 23 Постанови №11 від 21.12.2007 року Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час його придбання. У пункті 24 цієї постанови зазначено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов»язаннями, що виникли в інтересах сім»ї.
Відповідно до наданих суду копій договорів, ОСОБА_3 18 вересня 2008 року вніс на рахунок у ВАТ КБ «Надра» вклад в сумі 28701 грн. 49 коп. згідно договору № 618639 строком на 12 місяців. (а.с.15). За іншим договором банківського вкладу №622911 від 23 вересня 2008 року ОСОБА_3 вніс у цей же банк вклад в розмірі 3355, 18 доларів США строком на 12 місяців. (а.с.16).
Згідно договору про відступлення права вимоги від 05 січня 2009 року (а.с.43-44) , ОСОБА_3 передав належне йому право вимоги за вказаними вище двома договорами ОСОБА_6 Відповідно до п.1.2. даного Договору, новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов»язаннях, що виникли з основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.
У заяві про уточнення позовних вимог (а.с.109-111) позивач зазначає, що оскільки відповідач всупереч її волі і без її згоди розпорядився належною їй часткою грошових коштів, а тому просить стягнути з відповідача на її користь ? частину грошових коштів за вказаними вкладами.
Відповідно до ч.2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. У матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивача до суду з позовом про визнання договору недійсним.
12 серпня 2008 року ОСОБА_3 згідно договору №26354017876002USD вніс на рахунок в Акціонерному комерційному інноваційному банку «Укрсиббанк» вклад в сумі 5543, 70 доларів США, а за іншим договором від 12 серпня 2008 року №26354017876002 UAH відповідач вніс вклад в сумі 42350 грн. 04 коп. (а.с.17-20).
Виходячи зі встановлених судом обставин, враховуючи, що подружні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинили декілька років тому, спільного господарства не вели, а тому вказані вклади ОСОБА_3 були внесені у серпні та вересні 2008 року, тобто у період, коли між сторонами не велося спільне господарство, що виключає можливість віднесення цих коштів до спільного майна подружжя.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивач не надала суду жодних доказів щодо підтвердження джерела походження вказаних коштів, які були внесені відповідачем у якості вкладів у банківські установи. Позивач посилається лише на ту обставину, що на час внесення вкладів вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, а джерело походження цих коштів їй не відомо. Позивач зазначила, що вклади, скоріш за все, накопичені із заробітної плати відповідача.
Відповідач надав суду оригінал та копію договору, укладеного між ним та ОСОБА_7 14.12.2005 року, за яким ОСОБА_3 зобов»язався написати книгу під назвою «Науково-технічна творчість учнів», на фінансування видання якої ОСОБА_7 передав відповідачу 30000 грн., відшкодувавши при цьому частково витрати по фінансуванню видання книги «Експериментальні завдання по фізиці та методи їх вирішення» (співавтори ОСОБА_7 і ОСОБА_3, Таганрог: Видавництво ОСОБА_9, 2003 рік). Термін дії даного договору до 05.08.2010 року.
Відповідачем надано суду копію витягу з протоколу №3 засідання вченої ради Чернігівського обласного інституту післядипломної освіти від 24 квітня 2009 року (а.с.87), яким ухвалено рекомендувати методичний посібник ОСОБА_3 «Науково-технічна творчість учнів» до друку та вийти з клопотанням перед Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти стосовно надання йому грифа Міністерства освіти і науки України.
Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що після закінчення строку дії договорів банківського вкладу в АКІБ «УкрСиббанк» він 18.06.2009 року згідно заяв на видачу готівки №46, 47, 48, 50 отримав вклади в розміру 40877 грн. 75 коп. та 5426, 90 доларів США, які, як стверджує відповідач, ним були використані на видання книги. (а.с.107, 108).
За таких обставин, враховуючи, що грошові вклади були покладені ОСОБА_3 у банки в період, коли він з дружиною не вів спільного господарства, джерело походження цих коштів позивач не довела, а відповідач надав докази про отримання 30000 грн. коштів на видавництво книги, яка ним підготовлена до видання; щодо коштів в ВАТ КБ «Надра» існує договір від 05.01.2009 року про відступлення права вимоги, який не визнаний недійсним, і виходячи з вимог ч.2 ст.65 СК України, вважається, що він укладений за згодою другого з подружжя, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає, оскільки наявного на час розгляду справи майна подружжя немає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213, 215 ЦПК України суд,-
в и р і ш и в :
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.П. Рахманкулова