Справа № 2-1303/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 листопада 2009 року                     м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська в складі: головуючого, судді Похвалітої С.М., при секретарі Цинської О.В.,

За участю:

•   Позивача ОСОБА_1,

•   Представника позивача ОСОБА_2,

•   Представника позивача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в:

          Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В своєму позові позивач зазначила, що вона зі своїм чоловіком  ОСОБА_4. займалась приватною діяльністю по реалізації риби. У зв’язку зі специфікою зберігання рибних продуктів, їм необхідний був автомобіль, тому вони, за власні кошти, придбали автомобіль «Фольсваген-Т-5», 2004 року випуску. Право власності на автомобіль було оформлено на ОСОБА_4. та вартість автомобіля склала 180 000 грн. Відповідач ОСОБА_4., з метою перешкоди в розділі майна, продав спірний автомобіль своєму товаришу - ОСОБА_5 24 січня 2009 року, та зареєстрували договір на Центральній товарній біржі м.Полтава, філії м.Дніпродзержинська, та в той же день йому була видана довіреність на право керування та розпорядження автомобілем. Таким чином, зазначена угода є фіктивна, зареєстрована з метою виключення його з розділу майна подружжя. Зазначена угода купівлі-продажу автомобіля була вчинена відповідачами з порушенням вимог Сімейного Кодексу України. Таким чином, угода купівлі – продажу автомобіля Фольсваген-Т, посвідчена на Центральній товарній біржі м.Полтава, 24 січня 2009 року, є фіктивною. Після подачі позову до суду ОСОБА_5. за вимогою ОСОБА_4., витребував у нього вчинення угоди купівлі-продажу спільного автомобіля з метою позбавити її спірного майна. С цією метою ОСОБА_5. укладає нову угоду купівлі-продажу спільного автомобіля Фольсваген-Т, зі своєю знайомоюОСОБА_6, 03 березня 2009 року, що відповідно до біржового договору НОМЕР_2, який посвідчений на  Центральній Товарній Біржі 03 березня 2009 року.

Прохає визнати договір купівлі-продажу автомобіля Фольсваген Транспортер, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 24 січня 2009 року, зареєстрований Центральною товарною біржею м.Полтава, фіктивним, як недійсним; визнати договір НОМЕР_3 купівлі-продажу автомобіля Фольсваген-Т, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03.03.2009 року та зареєстрований на Центральній Товарній Біржі м.Полтава фіктивним, тобто недійсним; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1. судові витрати, а також витрати по оплаті адвоката в розмірі 1 000 грн.      

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримала, але в ході розгляду справи уточнила свої позовні вимоги, прохала суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля Фольсваген Транспортер, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 24 січня 2009 року, зареєстрований на Центральній товарній біржі м.Полтава, фіктивним, як недійсним; визнати договір НОМЕР_3 купівлі-продажу автомобіля Фольсваген-Т, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03.03.2009 року та зареєстрований на Центральній Товарній Біржі м.Полтава фіктивним, тобто недійсним; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1. судові витрати, в частині стягнення витрат по оплаті адвоката в розмірі 1 000 грн. – відмовилась.    

Представник позивача ОСОБА_2., підтримав позовні вимоги позивача та прохав суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля Фольсваген Транспортер, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 24 січня 2009 року, зареєстрований на Центральній товарній біржі м.Полтава, недійсним; визнати договір НОМЕР_3 купівлі-продажу автомобіля Фольсваген-Т, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03.03.2009 року та зареєстрований на Центральній Товарній Біржі м.Полтава фіктивним, тобто недійсним; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1. судові витрати.

В судовому засіданні пояснив, що позивач з відповідачем  ОСОБА_4. займалась приватною діяльністю по реалізації риби. В період шлюбу сторони, а саме ОСОБА_1. та ОСОБА_4. за власні кошти, придбали автомобіль марки «Фольсваген-Т-5», 2004 року випуску. Право власності на автомобіль було оформлено на ОСОБА_4. Відповідач ОСОБА_4. після того, як сім’я розпалась, з метою перешкоди в розділі майна, 24 січня 2009 року продав спірний автомобіль відповідачу ОСОБА_5, та в той же день була видана довіреність на право керування та розпорядження автомобілем ОСОБА_4. Вважає, що зазначена угода є фіктивна, зареєстрована з метою виключення його з розділу майна подружжя, у зв’язку з тим, що була вчинена ОСОБА_4. без згоди на це позивача, як співвласника автомобіля, та з порушенням вимог Сімейного Кодексу України. Після звернення ОСОБА_1. до суду із позовом про розділ майна подружжя, ОСОБА_5., за вимогою ОСОБА_4., витребував у нього вчинення угоди купівлі-продажу спірного автомобіля, з метою позбавити її спірного майна. С цією метоюОСОБА_5. 03 березня 2009 року укладає нову угоду купівлі-продажу спірного автомобіля Фольсваген-Т зі своєю знайомою ОСОБА_6, яка також вважається недійсною, вчинена з метою перешкоди в розділі майна.

Представник позивача ОСОБА_3. підтримав позовні вимоги позивача та прохав суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля Фольсваген Транспортер, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 24 січня 2009 року, зареєстрований на Центральній товарній біржі м.Полтава, недійсним; визнати договір НОМЕР_3 купівлі-продажу автомобіля Фольсваген-Т, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03.03.2009 року та зареєстрований на Центральній Товарній Біржі м.Полтава, недійсним; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1. судові витрати.

Свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні пояснила, що вона зі сторонами ОСОБА_1. та ОСОБА_4. знайома більш п’ятнадцяти років, відповідач ОСОБА_4. був чоловіком ОСОБА_1. Їй відомо, що сторони для своєї діяльності використовували транспортний засіб – автомобіль Фольсваген Транспортер, яким керував ОСОБА_4. Зазначила, що в січні 2009 року сторони ОСОБА_4. та ОСОБА_1. посварились, та ОСОБА_4. забрав у ОСОБА_1. автомобіль та використовував його сам до кінця травня 2009 року. З відповідачем ОСОБА_5. вона теж знайома, останній також займається продажем риби на ринку. Їй відомо, що у нього та у його дружини є по автомобілю, та вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_5. чи його дружина керували транспортним засобом – автомобілем Фольсваген Транспортер, який належить ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідачем ОСОБА_6 вона особисто не знайома, лише відомо, що вона працювала у ОСОБА_4., вважає, що у ОСОБА_6 відсутні кошти, для придбання автомобіля, який належав ІНФОРМАЦІЯ_1.      

Відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 у судове засідання не з’явились, про місце та час були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центральної товарної біржі, у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, у якій прохає розглядати справу за відсутність його представника.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу сторони по справі, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходились в зареєстрованому шлюбі, зареєстрованийІНФОРМАЦІЯ_2 року відділом реєстрації актів громадського стану виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий записНОМЕР_5.

Як встановлено в судовому засіданні, в період шлюбу, сторони для своєї діяльності, яка пов’язана з використанням транспортного засобу, придбали автомобіль Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, вартість зазначеного автомобіля склала 180 000 грн.

Згідно до вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 63 Сімейного Кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 Сімейного Кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Незважаючи на зазначені норми Сімейного Кодексу України, відповідач 24 січня 2009 року продав належний на праві спільної сумісної власності, автомобіль марки Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, відповідачу ОСОБА_5, та договір купівлі-продажу, предметом якого став саме автомобіль марки Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, був зареєстрований на Центральній Товарній Біржі 24 січня 2009 року, що підтверджується копією біржового контракту Центральної Товарної Біржі від 24 січня 2009 року.

Зазначене також підтверджується і листом від 11.02.2009 року за № 14/4200, який виданий Начальником Дніпродзержинського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України Дніпропетровській області, де зазначено, що на 11.02.2009 року автомобіль Фольксваген д.н. НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_5 та громадянин ОСОБА_4 керує транспортним засобом за заявою власника.

Відповідно до п.5.1 Біржового Контракту, зазначено, що продавець свідчить, що згаданий транспортний засіб в спорі, під забороною та під арештом не перебуває і дійсно є його власність, але в порушені вимог договору, відповідач ОСОБА_4. не повідомив покупця ОСОБА_5. про те, що майно належить йому саме на праві спільної сумісної власності, співвласником якого є його дружина – позивач ОСОБА_1.

В п.5.2 Біржового Контракту, зазначено, що сторони ознайомлені, що фальсифікація та внесення несправжніх свідчень до документа, так само, як і здійснення кримінальних дій щодо укладення угоди, шахрайство, вимагання караються відповідно до ст. ст. 189, 190, 355, 358 КК України, порушення відповідних положень гл.16 Цивільного Кодексу України та ст. 65 Сімейного Кодексу України, можуть привести до визнання цієї угоди недійною або до розірвання цієї угоди.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 був попереджений про те, що порушення ст. 65 Сімейного Кодексу України може привести до визнання угоди  купівлі – продажу автомобіля недійною або до розірвання угоди.

Враховуючи зазначене, відповідач ОСОБА_4 не мав право на відчуження належного на праві спільного сумісної власності автомобіля марки Фолькваген-Т5, 2004 року випуску, без згоди на це самого співвласника відчужуваного майна - ОСОБА_1, та був вчинений з метою виключення його з майна, яке було придбано в період шлюбу.

Тому, договір купівлі-продажу автомобіля Фольксваген Транспортер, 2004 року випуску, д/н НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 24 січня 2009 року, зареєстрований Центральною товарною біржею м.Полтава є недійсним .

Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 Сімейного Кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Так, в договорі купівлі-продажу автомобіля Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, будь-яка згода позивача ОСОБА_1 на продаж зазначеного майна, відсутня.

Враховуючи зазначене відповідач ОСОБА_5 також не мав право на відчуження автомобіля марки Фольксваген Транспортер, 2004 року випуску, тому як був придбаний з порушенням вимог діючого законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_5 03 березня 2009 року продав автомобіль марки Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, відповідачу ОСОБА_6, та договір купівлі-продажу, предметом якого став саме автомобіль марки Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, був зареєстрований на Центральній Товарній Біржі 03 березня 2009 року, що підтверджується копією біржового контракту Центральної Товарної Біржі від 03 березня 2009 року.

Зазначене також підтверджується і листом від 10.04.2009 року за № 14/4723, який виданий Начальником Дніпродзержинського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України Дніпропетровській області, де зазначено, що на 09.04.2009 року автомобіль марки Фольксваген д.н. НОМЕР_4, зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі біржової угоди від 03.03.2009 року за НОМЕР_3.

Згідно до змісту ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійним.

    Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

    Так як, вбачається з пояснень свідка, після укладенні між собою угод купівлі-продажу автомобіля Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, відповідач ОСОБА_4 продовжував користуватись зазначеним автомобілем до травня місяця, на підставі довіреностей, тобто до передачі автомобіля позивачу ОСОБА_1. відповідно до ухвали суду про забезпечення позову, шляхом накладання арешту.

    Окрім цього, в самих Біржових контрактіх – угод купівлі-продажу автомобіля Фольксваген-Т5, 2004 року випуску, вартість автомобіля складала 10 гривень, враховуючи, що вартість автомобіля при придбанні сторонами була 180 000 грн.

    Зазначене дає суду вважати відсутність наміру у сторін створити ті правові наслідки, які задекларовані у правочині, тобто волевиявлення учасників правочину не відповідає їх дійсності.  

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 10, 60, 209, 214, 215, 224, 232, 233 ЦПК України, ст. 65 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 202, 203, 215, 234 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу автомобіля Фольксваген Транспортер, 2004 року випуску, д/н НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 24 січня 2009 року, зареєстрований Центральною товарною біржею м.Полтава, недійсним .

Визнати договір купівлі-продажу автомобіля Фольксваген Транспортер, 2004 року випуску, д/н НОМЕР_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 03 березня 2009 року, зареєстрований Центральною товарною біржею м.Полтава, недійсним .

Стягнути з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_1:

    - 30 (тридцять) гривень 00 копійок - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

    - 51 (п’ятдесят одна) гривень 00 копійок – суму судового збору.

    Усього 81 (вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 7 (сім) грн.

     Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                             С.М.Похваліта