Справа № 167/13/14-к Провадження №11-сс/773/15/14 Головуючий у 1 інстанції:Панасюк С.П.

Категорія:запобіжний захід Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Оксентюка В.Н.,

суддів – Хомицького А.М., Силки Г.І.,

з участю секретаря – Митюк О.В.,

прокурора – Гудкова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Рожищенського районного суду від 08 січня 2014 року, якою щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,

                                                  В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296 та ч.1 ст.345 КК України.

           08 січня 2013 року заступник начальника СВ Рожищенського РВ УМВС України у Волинській області звернувся до Рожищенського районного суду з клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.          

Ухвалою слідчого судді Рожищенського районного суду від 08 січня 2014 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці до 06 березня 2014 року.

ОСОБА_1 заборонено цілодобово залишати житло за адресою с.Копачівка, вул. Першотравнева,127, а також зобов’язано його з’являтись за кожною вимогою до слідчого і суду.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до трьох років, а на розгляді Луцького міськрайонного суду щодо нього перебуває справа за ч.1 ст.129, ч.2 ст.342, ч.4 ст.296, ч.1 ст.126, ч.1 ст.263 КК України по яких ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов’язання, а тому існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу слідчого судді змінити та обрати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

Апеляцію обґрунтував тим, що на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей, а його дружина перебуває у декретній відпустці, старша дочка здобуває дошкільну освіту в дошкільному закладі міста Луцька і він постійно відвозить її до даного закладу. Зазначає, що має постійне місце роботи.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст ухвали слідчого судді та доводи апеляції, підозрюваного ОСОБА_1, який подану апеляцію підтримав, прокурора, який апеляцію заперечив, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1В підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.296 та ч.1 ст.345 КК України.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов’язків, а також запобігти спробам, які визначені в пунктах 1-5 цієї статті.

Згідно ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З пред’явленої ОСОБА_1 підозри встановлено, що останній підозрюється у вчиненні умисних правопорушень, які за ступенем тяжкості відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

З матеріалів кримінального провадження також встановлено, що на розгляді Луцького міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження за ч.1 ст.126, ч.1 ст.129, ч.4 ст.296, ч.2 ст.342, ч.1 ст.263 КК України по якому останньому був обраний запобіжний захід – особисте зобов’язання.

Незважаючи на це він повторно вчинив умисні правопорушення, які підпадають під ознаки ч.1 ст.296 та ч.1 ст. 345 КК України.

З урахуванням зазначених обставин слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_1 може вчинити дії передбачені в ч.1 ст.177 КПК України, а також з метою виконання підозрюваним покладних на нього законом процесуальних обов’язків, вірно обрав ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Строк домашнього арешту та заборону покидати житло слідчий суддя визначив відповідно до вимог ст.181 КПК України.

При цьому слідчий суддя в повній мірі врахував, що ОСОБА_1 працює, має на утриманні малолітніх дітей та підставно відмовив слідчому в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою і обґрунтовано обрав запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Ухвала слідчого судді є умотивована .

Підстав для зміни даної ухвали і обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання немає.

Керуючись ст. 405, 422 КПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу слідчого судді Рожищенського районного суду від 08 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 – без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді