ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.05.2007 Справа № 11/41
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс", м.Ужгород
до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-12629", м.Івано-Франківськ
Розглядається справа про врегулювання переддоговірного спору
Головуючий суддя - Якимчук Л.М.
Представники:
від позивача - Готра В.Ю. - доручення від 27.11.2006;
від відповідача - Литвин М.А. - начальник юридичного відділу, довіреність від 02.04.2007.
СУТЬ СПОРУ :
Позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні з відповідачем договору №200 від 21.11.2006.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, з огляду на наступне.
По першому неузгодженню, позивач безпідставно вважає, що оскільки не має домовленості ВАТ "Закарпатавтортанс" із жодним перевізником щодо продажу квитків на території автостанції водіями автобусів після одержання касової відомості, то така домовленість не може бути передбачена в договорі між позивачем та відповідачем, при цьому перший посилається на наказ Мінтрансу №565 від 28.01.1998 року, яким затверджено Типовий технологічний процес надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів. Однак, вказаний наказ був виданий не 28.01.1998 року, а 28.08.2001 та не був зареєстрований в Мінюсті, а отже, позивач не вправі на нього посилатись.
Розділ 7 Типового технологічного процесу надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів трактував відносини перевізника з власниками автостанцій як сумісну діяльність, в той час як відповідно до вимог ст.ст. 1130 та 1131 Цивільного кодексу України співпраця між ними за своєю сутністю не являється такою.
Крім того, на думку відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу україни, та ч. 3 ст.110 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, він вправі вимагати викладення п.2.2.4 договору в редакції, запропонованій в протоколі розбіжностей, оскільки Закон України "Про автомобільний транспорт" не забороняє водіям здійснювати продаж квитків.
Що стосується другого неузгодження, то ні стаття 30 Закону України "Про автомобільний транспорт", ні п.3.2 Правил не передбачають попереднього узгодження зі станцією відміни перевізником рейсів за обставин, які останній не міг передбачити і запобігти, а лише повідомити власника автостанції.
По третьому неузгодженню: Розділ 5 Господарського кодексу України та 5 Цивільного кодексу України передбачають відповідальність за порушення зобов"язань, а тому розділ ІІІ договору повинен, на думку відповідача, бути викладеним саме в його редакції. З урахуванням зазначенего, пункт 3.1 також повинен бути викладений в редакції відповідача (четверте неузгодження).
У судовому засіданні оголошувались перерви з 12.04.2007 до 11.00год. 27.04.2007, 14.30год. 08.05.2007, 12.30год. 11.05.2007.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,
СУД ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року ВАТ "Закарпатавтотранс" (позивач) направив Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-1269" (відповідачу) для підписання проект договору від 21.11.2006 №200 про надання послуг перевізникам на автостанціях області, пов"язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в Закарпатській області. Однак, відповідач повернув позивачу підписаний примірник договору з протоколом розбіжностей, які відповідачем відхилено, у зв"язку з чим останній звернувся до суду з позовом про врегулювання переддоговірного спору.
У процесі розгляду справи сторонами погоджено редакцію спірних пунктів, крім пункту 4.4, який стосується відповідальності сторони (відповідача) за невиконання договірних зобов"язань.
Погоджена сторонами редакція спірних пунктів договору узгоджується із вимогами Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, у зв"язку з чим суд приймає їх у погодженій сторонами редакції.
Стосовно неузгодженого пункту 4.4 договору , то суд вважає, що спірний пункт договору слід викласти у редакції, запропонованій відповідачем з огляду на наступне.
Пункт 4.4 договору у первинній редакції (позивача) передбачає, що нараховані кошти за невиконання договоріних зобов"язань (розділ ІІІ договору) знімаються з реалізації квитків Сторони - 2 (відповідача) до 10 числа наступного за звітним місяця.
Однак, вказаний пункт суперечить загальним принципам господарсько-правової відповідальності, передбаченим розділом V Господарського кодексу України та розділом І Цивільного кодексу України (книга 5). Зокрема, відповідно до 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов"язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором. Оскільки відповідач не погодився нести відповідальність без наявності вини, то сторони повинні вирішити спірні питання в претензійному або ж в судовому порядку, тому п.п. 4.4 належить викласти в редакції відповідача: "на суму нарахованих Стороні-2 коштів за невиконання договірних зобов"язань (розділ ІІІ) Сторона-1 зобов"язана направити відповідну претензію Стороні -2. Сторона -1 не вправі знімати вказані кошти в безспірному порядку з сум реалізації квитків."
Зазначення відповідачем у вказаному пункті претензійного порядку стягнення коштів за невиконання договірних зобов"язань (заходи досудового врегулювання спору) не суперечить статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки в ході розгляду спору сторони підписали протокол узгодження, в якому відображені пропозиції обох сторін, судові витрати, за правилами статті 49 ГПК України, покладаються на обидві сторони.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Умови п. 2.2.4 договору № 200 від 21.11.2006 року затвердити у такій редакції: "заборонити водіям рейсових автобусів здійснювати посадку безквиткових пасажирів та продаж квитків на території автостанції."
2. Умови п. 2.2.9 договору № 200 від 21.11.2006 року затвердити у такій редакції: "у випадку внесення змін до розкладу руху автобусів, маршруту прямування, відміни рейсів, Сторона -2 зобов”язана завчасно повідомити письмово Сторону-1."
3. Назву розділу ІІІ договору № 200 від 21.11.2006 року затвердити у такій редакції: "Відповідальність сторін за не виконання умов договору."
4. Умови п. 3.1 договору № 200 від 21.11.2006 року затвердити у такій редакції: "за невиконання умов договірних зобов”язань Сторони несуть відповідальність на підставах і в порядку, передбачених договором та чинним законодавством."
5. Умови п. 3.1.3 договору № 200 від 21.11.2006 року затвердити у такій редакції: "при виявленні на території автостанції безквиткових пасажирів в салоні автобуса або підбір їх на автостанції Сторона -1 проводить дообілечування цих пасажирів. У разі відмови дообілетити пасажирів, Сторона-2 сплачує Стороні-1 штрафну санкцію в розмірі 5 грн. за кожного безквиткового пасажира, про що робиться відповідний запис у квитково-обліковому документі, або складається акт, який надається для ознайомлення та підпису водієві автобуса і направляється Стороні -1 для відома."
6. Умови п. 4.3 договору № 200 від 21.11.2006 року затвердити у такій редакції: "щомісячно до 15 числа наступного місяця Сторони проводять взаємозвірку коштів зі складанням акту взаємозвірки. "
7. Умови п.4.4 договору №200 від 21.11.2006 року затвердити у такій редакції: "на суму нарахованих Стороні-2 коштів за невиконання договірних зобов"язань (розділ ІІІ) Сторона-1 зобов"язана направити відповідну претензію Стороні -2. Сторона -1 не вправі знімати вказані кошти в безспірному порядку з сум реалізації квитків."
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-12629" (м.Івано-Франківськ, вул.Юності,52, код 31790165) на користь Відкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" (м.Ужгород, вул.Капушанська,102, код 031113934) суму 40грн. у вішкодування витрат по оплаті державного мита та 50грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
9. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.
Суддя Якимчук Л.М.