Справа № 2-631/10

Провадження № -

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого-судді Жмурка П.Я.

при секретарі Шаршонь Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі про перерахунок пенсії постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи , -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить суд : зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити йому , інваліду 2-ої групи .захворювання якого пов’язано з наслідками Чорнобильської катастрофи .перерахунок державної ( основної) пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року і проводити виплати пенсії з 01.01.2006 року відповідно до вимог ст. 50 , 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ1 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

У позовній заяві позивач посилається на те, що з 20.10.1986 року по 26.12.1986 року він приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, маг посвідчення ліквідатора першої категорії серії А № 003001 від 02.12.98 року. Відповідно до довідки Полтавської обласної МСЕК № 1 від 08.06.1992 року за № 005453 йому встановлена безстрокова друга група інвалідності, захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області як пенсіонер з 15 вересня 1992 року і йому призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796). В лютому 2010 року йому стало відомо, що Відповідач з 01.10.2006 року невірно нараховував та виплачу вав йому пенсію по інвалідності. Він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області із заявою про приведення розмірів його пенсій у відповідність до норм статті 50 та частини 4 статті 54 Закону № 796, пункту 4 «Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, залежно від відповідних груп інвалідності та зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії, та про перераху нок та виплату йому недоплаченої частини пенсії (державної основної та додаткової) за період з 01.10.2006 року по 31.12.2010 рік. На що Відповідач відмовив йому в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії . Він вважає що даний висновок відповідача є помилковим та необгрунтованим з наступних підстав. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановив, що судам необхідно виходити із того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, гак і закону. Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі № 796. Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. . Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Стаття 50 Закону № 796 передбачає, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам II групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а III групи - 50 відсотків. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Нормами статті 54 Закону № 796 визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на мене як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 Закону № 796 передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі 8 мінімальних пенсій за віком, а по III групі - 6. Згідно ч. 5 ст. 54 вищевказаного Закону порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок обчислення був визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30 травня 1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, яка наступила в результаті каліцтва чи захворювання, і пенсії в зв’язку з втратою годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи» з подальшими змінами. В ньому також для інвалідів Чорнобиля підтверджена ця вимога Закону. Відповідно до ст. 62 Закону № 796 застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевим органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Постанови Кабінету Міністрів України, в яких збільшується пенсії інвалідам Чорнобиля, не передбачають умови та порядок виплат пенсій інвалідам, тому посилання відповідача на вказані постанови безпідставні. Крім того, Закон № 796має вищу юридичну силу. Згідно ч. З ст. 67 Закону № 796, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до статті 71 Закону № 796 дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно статті І якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком. Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від і 1 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституцією України не допускається. Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи із положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав скасуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Таким чином, Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій, не відповідають розміру встановленому іншими законами України. Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над. підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону № 796, а не вищевказані постанови Кабінету Міністрів України. Відповідачем невірно застосовано норми матеріального права та не враховано, що реалізація права на отримання коштів згідно Закону № 796 на може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань. Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав та основоположних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для виконання своїх зобов'язань органами державної влади. За інформацією відповідача мені фактично нараховувати та не виплачували пенсію за період з 1 січня 2005 року по цей час в значно менших розмірах і внаслідок чого мені було завдано значну матеріальну шкоду. Позивач вважає за потрібне додати, що Вищий адміністративний суд України своїм оглядовим листом від 14.08.2008 року № 1406 100.13-08 «Про практику застосування судами законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним у касаційному порядку)» в пункті 9 у порядк інформації та для врахування при розгляді справ даної категорії висловив свою пропозицію застосування законодавства України з питань пенсійного забезпечення осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за моїм місце проживання є управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, він вважає управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області належним відповідачем поданій справі.

В судовому засіданні позивач просить суд задовольнити позовну заяву .

Представник відповідача позову не визнав і надав суду письмове заперечення . попросивши суд на підставі викладеного в письмовому заперечинні відмовити в позові .

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10 ), є інвалідом 2 групи , що пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи ( а.с. 12- 13 та є пенсіонером по інвалідності II групи ( а.с.11).

Позивач звертався до відповідача із заявою про роз’яснення нарахування пенсійного забезпечення на, що отримав відмову ( а.с.15).

Частина четверта статті 54 Закону № 796 передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі - 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином , вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком , розмір якої, згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , встановлюється в розмірі , визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність .

При цьому слід зазначити , що відповідно до ст.. 50 « Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» особам , віднесеним до категорії 1 , призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров'ю , у розмірі інвалідам 2 групи ( до якої відноситься позивач) - 75 % мінімальної пенсії за віком .

Також зазначимо , що протягом періоди часу з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно діяла нова редакція ст.,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для зобов’язання відповідача виплатить позивачу пенсію у розмірі нижчому , ніж 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75 % мінімальної пенсії за віком .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. З, 5, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 „Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", від 27.12.2005 року за №1293 та від 03.05.2007 року за №684 ст.ст.60 , 215 ЦПК України ,-

В И РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Карлівського районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням вимог ст..ст.50 , 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян . які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розмір) державної ( основної) пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком .виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , встановленого ч.І ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя