Справа №2-9827/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

21 жовтня 2009 року             Приморський районний суд  м. Одеси  

у складі:     головуючого судді Загороднюка  В.І.  

    при секретарі            Сребняк І.А.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку   «Укрсоцбанк»   про   визнання договору частково недійсним   ,  

В С Т А Н О В И В:  

Позивачка звернулася з позовом до відповідача та просить визнати п. 6.2   договору укладеного 26.10.2007 року меж ними  про надання відновлюваної кредитної лінії №-2007/13-2.06/662 яким відповідач зобов*язався надати ій грошові кошти у тимчасове користування.  

При цьому посилається на те, що вона  26.10.2007 року уклала з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку   «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії, яким банк зобов*язався надати їй грошові кошти у тимчасове користування. У договорі, ст.. 6 „порядок врегулювання спорів”, п. 6.2 передбачає: - „У  не можливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України „Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого Третейського  суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул.. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається  третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_2 у порядку черговості,  вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого  Третейського суду при Асоціації українських банків. Позивачка вважає, що вказане положення, тобто п. 6.2  Договору не відповідає вимогам закону та повинно бути визнано недійсним.  

Після тривалої процедури, яка передувала укладенню кредитного договору їй був наданий проект договору, в якому вже було визначено положення про порядок вирішення спорів, а саме, спірне положення про розгляд спорів в Третейському суді при асоціації  українських банків.  

При цьому відповідач поставив її в дуже незручне та невигідне становище, заздалегідь не знайомив її з проектами договорів, якими користується банк, що текст договору затверджується в головному офісі банку та не може бути змінений, а якщо умови договору не влаштовують сторону, вона може його не укладати.  

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги.  

Представник відповідача проти позову заперечує посилаючись на безпідставність позовних вимог.  

Вислухавши пояснення позивача, письмові доводи представника  відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що  26.10.2007 року позивачка уклала договір з  АКБ „Укрсоцбанк” про надання відновлюваної кредитної лінії №-2007/13-2.06/662, відповідно до якого відповідач зобов*язався надати їй грошові кошти у тимчасове користування.  

Задовольняючи позов суд виходить з того положення, що Законом України „Про третейські суди” не заборонено розглядати спори з іншими суб’єктами, окрім тих, чиї права захищені спеціальним законодавством, таким  як Закон України „Про захист прав споживачів”.  

Положення договору про розгляд спорів у третейському суді при Асоціації українських банків обмежує  права позивачки як споживача визначених п. 5 ст. 110 ЦПК України, звертатися до суду за місцем свого проживання.  

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момет вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою ст.. 203 ЦК України .  

П. 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечить договору та вимогам цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.  

  П.1 ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів” передбачено, що захист прав споживачів, визначених законом, здійснюється судом.  

Своїми діями відповідач, порушив вимоги п/п 6 п. 1 ст. 4 Закону  України „Про захист прав споживачів”, позбавивши позивачку права на звернення до загального суду, як органу державної влади.  

У відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93 та ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати за сплату державного мита в розмірі 8,50 гривень, а витрати на   інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37.80 гривень   на користь позивачки.  

Керуючись   ст. ст. 55 Конституції України,  ст. 15,16,203,205 ЦК України   224-226 ЦПК України, п/п 6 п.1 ст. 4, ст. 18, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”  суд -  

ВИРІШИВ:  

  Позов задовольнити.  

Визнати недійсним пункт 6.2 Договору про надання  відновлювальної кредитної лінії №-2007/13-2.06/662 від 26.10.2007 року між ОСОБА_1 та  Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”   .  

Стягнути з АКБ   «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті витрат на ІТЗ судового процесу 37.80 гривень, на користь держави   судові витрати за сплату державного мита в розмірі 8,50 гривні.  

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи,  поданої протягом  десяти  днів  з  дня отримання його копії.  

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.  

  Суддя: