ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року № 13107/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Заверухи О.Б.,
суддів – Олендера І.Я., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання – Ільницькій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА :
В грудні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до департаменту соціальної політики Луцької міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2007-2008 роки відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначивши, що відповідно до вищезазначеної норми, щорічно до 5 травня їй повинна виплачуватись разова грошова допомога у визначеному цим Законом розмірі, однак, така виплата проводиться не в повному обсязі.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з департаменту соціальної політики Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 1378 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2008 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що на позивача поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відтак, він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2008 рік у розмірі, визначеному цим Законом.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, департамент соціальної політики Луцької міської ради подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що діяв правомірно, оскільки здійснював належні позивачу виплати у розмірі, що був визначений Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, має право на виплату щорічної одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Р ішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відтак позивач має право на виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги . Стосовно позовних вимог за 2007 рік, суд першої інстанції відмовив, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відноситься до категорії осіб, на яких поширюється дія норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», виплата щорічної разової допомоги за вказаний рік була визначена сталою сумою, яку позивач отримав.
Частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відтак, у разі якщо застосування пільг, компенсацій і гарантій для певних категорій громадян, у тому числі, виплата грошової допомоги ветеранам війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатись будь-яким іншим законом.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Законів України Про Державний бюджет України на відповідні роки.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги була проведена у розмірі, визначеному Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки, а рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, яке відповідно до Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, були прийняті поза терміном виплати одноразової грошової допомоги, тобто після 5-го травня, і зворотної дії в часі не мають, тому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.
Колегія суддів також зазначає, що грошова допомога є разовою, виплачується щорічно до 5 травня і чинним законодавством не передбачена можливість повторної виплати чи доплати при подальшій зміні її розміру.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповністю з»ясував обставини справи, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п.п. 1, 3, 4ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Луцької міської ради задовольнити повністю.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2009 року по справі №2а-296/09 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий
Судді : О.Б. Заверуха
І.Я. Олендер
В.М. Каралюс