Справа № 2-731/10

Провадження № -

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Жмурка П.Я.

при секретарі Головачко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Карлівському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дії щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни",-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Карлівському районі про нарахування допомоги дитині війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.012006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Свої позивні вимоги позивач обгрунтовує тим, що Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі яких йому повинна була нараховуватися соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог ст.124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії у 2007 році, а в 2008- 2009 роках виплачував не повністю. Про вказаний факт позивачу стало відомо після висвітлення в пресі відповідного рішення Конституційного Суду України. В зв'язку з цим прохає суд визнати дії відповідача неправомірними, стягнути несплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період 2007-2009 років та надалі проводити нарахування надбавки відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій підтримує свої позовні вимоги та просить розглянути його справу за його відсутності.

представник відповідача- до Управління Пенсійного Фонду України в Карлівському районі в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до канцелярії суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просив відмовити у задоволенні позову та справу розглянути за відсутності представника, зазначивши, Що рішення КСУ від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Стосувалося лише ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" КСУ не приймалось. Оскільки рішення КСУ від 09.07.2007 зворотньої дії в часі не має, таким чином на період до 09.07.2007 року не поширюється. Крім того законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі , встановленому ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в 2006-2007 роках.

Рішенням КСУ № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що ну відповідає КУ (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"

Після визнання КСУ неконституційними окремих положень ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік" було прийнято постанову КМУ від 28.05.2008 року № 530 " Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" ( набрала чинності 28.05.2008 року), якою передбачено, що дітям війни до пенсії встановлюється підвищення у таких розмірах: з 22.05.2008 року- 48,10 грн., з 01.07.2008 року- 48,20 грн., з 01.10.2008 року- 49,80 грн.. Таким чином, позивачу виплачувалось підвищення до пенсії дитині війни у розмірі, встановленому постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка чинна на даний час, отже підлягає виконанню.

В зв'язку з тим, що всі особи які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус „Дитини війни”, в розумінні ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвишення до пенсії розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії обо щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню,з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23. 29,30, 39, 41,43,44,45,46, ст. 71, , ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає КУ (неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік"яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни”, з урахування-, ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст.71 Закону У країни "Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягають застосуванню.

Отже, задоволенню іпідлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України '‘Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічною грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням КСУ від 22 травня 2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями ВСУ щодо відповідності КУ ( конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 111 народних депутатів України щодо відповідності КУ (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає КУ ( є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення КСУ у цій справі має приюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли в наслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення КСУ є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із систематичного аналізу зазначених норм законодавства, рішення КСУ від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 КУ, суд дійшов до висновку, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 5 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, Оскільки, з моменту ухвалення КСУ рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", нарахувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Натомість, відповідно до п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, підвищення органами пенсійного фонду у 2008 році проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн.

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення КСУ, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 ЗУ" Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Отже, задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 22 траня 2008 року по 31 грудня 2008 року , оскільки відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 ЗУ " Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" не здійснювалось, а тому вимоги, що стосується виплат щомісячної допомоги на 2009 рік підлягають задоволенню.

Зміни до ЗУ " Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту " у 2010 році не вносились, а тому вимоги, що стосуються виплат щомісячної допомоги на 2010 рік підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 64 КУ конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно- правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення " Про пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідача, за місцем проживання позивача.

Суд також не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни", оскільки у відповідності до ч.2 ст. 46 ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування? на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність УПФ Автозаводського району м. Кременчука протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, встановленому ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування ", з 09 липня 2007 року по 19 липня 2010 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 КУ, ст.ст. 3, 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 14, 57-59, 208,209, 21-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Карлівському районі Полтавської області - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Карлівському районі Полтавської області протиправною в частині ненарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбаченого ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року з урахуванням проведених виплат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у випадку їх спільного чи окремого неподання або розгляду справи Апеляційним судом Полтавської області, якщо рішення не скасовано.

Суддя: П. Жмурко