Справа № 2-4901/09/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Губській Я.В.
при секретарі Плотниковій К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Восьма державна нотаріальна контора про встановлення юридичного факту, визнання права власності на будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування
ВСТАНОВИВ:
27.07.2009 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до Харківської міської ради, третя особа: Восьма державна нотаріальна контора про встановлення юридичного факту, визнання права власності на будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування, посилаючись на наступне. На підставі виконавчого листа народного суду 2-го району м. Харкова від 15.07.1923р.її бабусі ОСОБА_2 належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на Журавлеві по вул. Шаляпінській 52 (на даний час це вулиця Л. Собінова 62). 19.07. 1942 року ОСОБА_2 ОСОБА_3 позивачки - ОСОБА_4 була дочкою ОСОБА_2 ОСОБА_1 народилася у 1923р., проживала сумісно з бабусею, матір'ю в житловому будинку по вул. л. Собінова 62. Посилається на те, що після смерті бабусі її мати - ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину, оскільки проживала в будинку по вул. л. Собінова 62. 23.11.1942р. позивачка примусово була вивезена до Німеччини з м. Харкова та звільнена 08.05.1945р. Повернулася на Батьківщину після 23.06.1945р.та оселилася у будинку по вул. Л. Собінова 62 разом з матір'ю.
24.07.1946р. мати позивачки – ОСОБА_4 померла і позивачка, як її дочка фактично теж прийняла спадщину - житловий будинок з надвірними будівлями у м. Харкові по вул. Л. Собінова 62.
Позивачка посилається на те, що вона єдина, хто проживає та зареєстрований в будинку по вул. Л. Собінова 62 м. Харкова, є учасницею ВВВ і єдина хто прийняв спадщину після матері, а та після її бабусі. З метою упорядкування правовстановлюючих документів на будинок, одержання свідоцтва про спадщину, я звернулася до 8-ої ХДНК, де їй було відмовлено з посилання на необхідність встановлення фактів прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_2, так і прийняття позивачкою спадщини після матері.
В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання повістки. Ніяких заяв до суду не надав, про причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Третя особа в судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Суд, вислухавши позивача, представників позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності зі ст. 234 ЦПК України в особому проваджені вирішуються цивільні справи про встановлення юридичних фактів для підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваємих прав.
У відповідності з ч. 2 ст. 256 ЦК в судовому порядку можуть бути встановлені інші, крім зазначених в ч. 1 юридичні факти, від яких залежать виникнення, зміна, припинення особистих чи майнових прав.
Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 (1942 р.) та ОСОБА_4 (1946р.) діяв Цивільний Кодекс УРСР 1922 року зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. 416 Цивільного Кодексу УРСР зі змінами і доповненнями допускалося спадкування за законом і заповітом.
Згідно ст. 418 Цивільного кодексу УРСР - коло осіб, що закликаються до спадкування на обох зазначених підставах обмежувалося прямими низхідними (дітьми, внуками та правнуками), пер жилою дружиною померлого, фактичними утриманцями.
Згідно ст. 419 ЦК спадкування мало місце в усіх випадках, коли і оскільки його не змінено в заповіті.
Згідно ст. 429 ЦК, коли присутній на місці відкриття спадщини спадкоємець протягом 3-х місяців з дня вжиття заходів охорони не заявить в належний суд про відмову від спадщини, вважається, що він прийняв спадщину. Наявні спадкоємці можуть стати до управління спадщини, не чекаючи інших спадкоємців.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_4 згідно актового запису про народження № 151 від 27.11.1923 року.
ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_2, що підтверджується витягом з метричної книги № 65 від 19 серпня 1900 року.
20 листопада 1922 року після одруження ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4, про що свідчить актовий запис за № 2541.
19 липня 1942 року ОСОБА_2 померла ( актовий запис № 7800 від 20.07.1942 року). 23 липня 1946 року ОСОБА_4 померла ( актовий запис № 3364 від 24.07.1946 р.)
23.11.1942р. ОСОБА_1 примусово була вивезена до Німеччини з м. Харкова та звільнена 08.05.1945р. Повернулася на Батьківщину після 23.06.1945р.
Судом встановлено, що після смерті своєї матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4 була присутня в місці відкриття спадщини та фактично прийняла спадщину, оскільки проживала в будинку по вул. Л. Собінова 62. ОСОБА_4, вступила в управління нею.
Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 її донька ОСОБА_1 також фактично прийняла спадщину - житловий будинок з надвірними будівлями по вул.. Л.Собінова , 62 в м. Харкові.
Зазначені факти підтвердили в судовому засіданні і допитані судом свідки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Судом також була досліджена будинкова книга на вище означений будинок, яка була видана 26.01.1950р.
13.12.1959р. був зареєстрований шлюб між позивачкою та ОСОБА_6, у зв'язку з чим прізвище позивача змінено на ОСОБА_6. Позивачка єдина, хто проживає та зареєстрована в будинку по вул. Л. Собінова 62 м. Харкова, є учасницею ВВВ. Факт встановлення прийняття спадщини ОСОБА_4, ОСОБА_1 необхідний для підтвердження права власності на будинок по вул. Л. Собінова 62 в м. Харкові.
Згідно відповідей Харківського обласного державного нотаріального архіву від 02.07.2009 року за №№ 1859/210 , 1860/210 в період з 1954-1997 роки заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлих ОСОБА_7, померлої 19.07.1942 року та ОСОБА_4, померлої 23.07.1946 року до нотаріальної контори не надходили, спадкові справи не заводились, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Таким чином, аналізуючи усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,169,212-215,218, 224-226, 234, 256 ЦПК України, ст.ст. 416, 418, 419, 429 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1922р зі змінами та доповненнями, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини – житлового будинку з надвірними будівлями у м. Харкові по вл. ОСОБА_8, 62 ОСОБА_4 після смерті матері – ОСОБА_2, померлої 19 липня 1942 року.
Встановити факт належності житлового будинку з надвірними будівлями у м. Харкові по вул. Л.Собінова , 62 ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_2 за правом власності в порядку спадкування.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини – житлового будинку з надвірними будівлями у м. Харкові по вул.. Л.Собінова,62 після смерті матері – ОСОБА_4, померлої 24 липня 1946 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями у м. Харкові по вул. Л.Собінова, 62 після смерті матері - ОСОБА_4, померлої 24 липня 1946 року за правом спадкування за законом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 26 жовтня 2009 року.
Суддя :