АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а- 1811/ 2006р. Головуючий по 1-й інстанції:
Андрієнко Г.В. Суддя-доповідач: Корнієнко В.І. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 03 дня м. Полтава
Колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в
складі:
Головуючого судді : Корнієнка В.І.
Суддів : Карнауха П.М., Буленка О.О.
При секретарі: Барило Я.В.
Представників АППБ «Аваль» - Вахніна П.М., Скукіс М.В.
Представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за
апеляційною скаргою представників акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль»
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2006 року
по справі за позовом акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» в особі
Полтавського обласного філіалу до ОСОБА_1,ОСОБА_3, ТОВ «Зерносервіс» про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» про визнання
правочину недійсним, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20.042006 року позов акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» в особі Полтавського обласного філіалу до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ «Зерносервіс» про стягнення боргу задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Зерно сервіс», ОСОБА_3 на користь акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» в особі Полтавського обласного філіалу 767 492,20 грн., повернення сплаченого держмита в сумі 1 700 грн., а всього 769 192,20 в солідарному порядку.
В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до акціонерного поштово -пенсійного банку «Аваль» про визнання правочину недійсним задоволено повністю.
З даним рішенням не погодилися представники акціонерного поштово -пенсійного банку «Аваль» та подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та у частині відмови у задоволенні позовних вимог АППБ «Аваль» до ОСОБА_1 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних
2
вимог, стягнути з ОСОБА_1 на користь АППБ «Аваль» у солідарному порядку 769 192,20 , у тому числі: 650 000грн. - заборгованість за кредитом, 109 061,65 грн. -прострочені проценти, 8 430,50 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 1 700грн. -судовий збір. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АППБ «Аваль» судові витрати, сплачені АППБ «Аваль» при подачі апеляційної скарги.
Вважають, що рішення суду не законне, не обгрунтоване, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, підстав для їх задоволення та скасування рішення не вбачає .
Відповідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлено правильне та справедливе рішення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно кредитного договору №НОМЕР_1 від 30.09.2004 року АППБ «Аваль» в особі Полтавського обласного філіалу зобов»язався надати ТОВ «Зерно сервіс» кредит в сумі 650 000 грн. з терміном користування кредитними коштами до 29.09.2006 року. Кредитним договором передбачено, що позичальник повинен повернути кредит у відповідності до графіка, але не пізніше 29.09.2006 року.
Також судом вірно встановлено, що відповідно п.п. 1.1,6.1 Кредитного договору передбачений обов»язок ТОВ «Зерно сервіс» щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, сплачувати проценти банку у розмірі 21% річних. ТОВ «Зерно сервіс» з лютого 2005 року не сплачує відсотки за користування кредитом, тому станом на 20.12.2005 року має заборгованість у розмірі 109 061,65 грн.
Згідно п.п.6.2,10.2 кредитного договору, за порушення строків сплати відсотків за кредит ТОВ «Зерно сервіс» за порушення строків сплати відсотків за кредит повинне сплатити пеню від суми простроченого кредиту в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Крім того судом вірно встановлено, що у забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором АППБ «Аваль» уклав договори поруки 30.09.2004 року із ОСОБА_3 та ОСОБА_1, згідно яких останні відповідають за зобов»язаннями ТОВ «Зерно сервіс» у повному обсязі.
Також судом першої інстанції вірно визначено предмет спірних правовідносин і норми матеріального права, які їх регулюють.
Суд першої інстанції, правомірно послався на вимоги ст.ст. 1054,1050 ЦК України, відповідно яких за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, частково задовольнивши позовні вимоги акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» в особі Полтавського обласного філіалу до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ «Зерносервіс» про стягнення боргу та стягнув з ТОВ «Зерносервіс», ОСОБА_3 на користь
з
акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» в особі Полтавського обласного філіалу 767 492,20 грн. в солідарному порядку.
Згідно п.Зст.203 ЦК України волевиявлення сторін правочину повинно бути вільним та відповідати внутрішній волі.
Відповідно до ч.іст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Судом правомірно було враховано, що при підписанні договору поруки у ОСОБА_1 не було можливості для вільного волевиявлення, оскільки останній не міг приймати на себе зобов»язання по виконанню угод, зміст яких йому не був відомий. З кредитним договором та його умовами ОСОБА_1 не був ознайомлений.
Крім того із змісту кредитного договору вбачається, що ним взагалі не передбачався такий вид забезпечення як порука ОСОБА_1 В п.3.3 кредитного договору вказаний інший поручитель - ОСОБА_3, з яким і був укладений договір поруки, номер якого відповідає номеру кредитного договору.
Суд першої інстанції, врахувавши всі обставини справи, правомірно відмовив в задоволенні позову акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» в особі Полтавського обласного філіалу до ОСОБА_1 про стягнення боргу та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного поштово -пенсійного банку «Аваль» про визнання правочину недійсним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2006 року постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права , підстав для його скасування не вбачається .
Керуючись ст.ст.303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представників акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» - відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.