Справа № 2-3368/2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Гаврилюк С.М.,
при секретарі – Любій С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 20.08.1975 року працювала на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка». Оскільки відповідач не виплачував їй заробітну плату, 13 листопада 2008 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» № 1059/к від 13.11.2009 р.
Позивач зазначила, що в порушення ст. 115 КЗпП України відповідач ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» не виплатив їй заробітну плату за липень 2008 р. у сумі 499, 00 грн., за серпень 2008 р. у сумі 416, 00 грн., за вересень 2008 р. у сумі 578, 00 грн., за жовтень 2008 р. у сумі 411, 00 грн., за листопад 2008 р. у сумі 1072, 53 грн. Таким чином, заборгованість по заробітній платі складає 2976 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість) грн. 53 коп.
Невиплату заробітної плати позивач ОСОБА_1 розцінює, як грубе порушення її права власності, адже гроші за працю є її власністю відповідно до Протоколу №1 Європейської Конвенції з прав Людини, а також як грубе зазіхання на її життя. Порушуючи норми КЗпП України, відповідач замахнувся на гідне життя. ОСОБА_1. зазначила, що заробітна плата - це єдина стаття її доходу. Відповідач, не виплачуючи позивачу заробітну плату, залишив її без засобів до існування. ОСОБА_1 не має можливості забезпечити собі достатній рівень життя, що включає в себе достатнє харчування, одяг, лікування тощо. Відповідач своїми діями порушив конституційне право позивача, у зв’язку з чим остання вимушена звернутися до суду, що також збільшує її моральні страждання. Таким чином, ОСОБА_1 заподіяну їй відповідачем моральну шкоду оцінює в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності у зв’язку із станом здоров’я.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, до суду подав письмові заперечення на позов та просив розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
Із змісту заперечень представника відповідача вбачається, що ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» не заперечує проти стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 2976 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість) грн. 53 коп. Однак представник відповідача ОСОБА_2. зазначив, що не підтверджено достатніми доказами залишення позивача без засобів для існування. Заробітна плата, отримана внаслідок трудової діяльності, не є єдиним можливим джерелом доходів. Окрім трудової діяльності, на думку представника відповідача ОСОБА_2., існує також багато способів отримання доходів, такі як підприємницька діяльність, робота за цивільно-правовим договором, участь в оплачуваних громадських роботах, отримання соціальних виплат, наукова, інтелектуальна діяльність тощо. Абсолютно необґрунтованим ОСОБА_2. вважає твердження про виникнення моральних страждань внаслідок звернення до суду, для розгляду трудових спорів законом передбачено звернення робітників з відповідною заявою до Комісії по трудовим спорам. Процедура розгляду спору Комісією більш швидка та спрощена і надає можливість за результатами розгляду безпосередньо звернутися до Державної виконавчої служби. Але позивач свідомо обрала більш складний спосіб – звернення до суду. У зв’язку з цим, його твердження про те, що вона була вимушена звернутися до суду для захисту своїх прав безпідставне і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Судом достовірно встановлено та визнається представником відповідача факт наявності заборгованості по заробітній платні ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко перед позивачем ОСОБА_1 у розмірі 2976 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість) грн. 53 коп., що підтверджується також довідкою з місця роботи № 014-1675 від 31.03.2009 року (а.с. 3). Вказані обставини не потребують доказування, оскільки відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідач протягом тривалого часу своєчасно не оплачував позивачеві ОСОБА_1. її працю, має заборгованість перед нею зі сплати заробітної плати, чим порушує не тільки трудові права позивача, а і її право приватної власності на належні їй кошти.
Суд вважає доведеним, що вищезазначене призводило до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, крім того зароблені кошти потрібні були їй для лікування, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії АБХ № 291008 та АБХ № 201975, тому застосовує правила ст. 237-1 КЗпП України.
Між тим, заявлена позивачем в своїх вимогах сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. є занадто завищеною і не відповідає характеру встановлених судом правовідносин.
При визначені розміру моральної шкоди, суд, виходячи з роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами внесеними 25.05.2001 р.) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди» враховує характер та обсяг душевних страждань позивача, характер немайнових втрат і їх тривалість, та з урахуванням засад розумності і справедливості на підставі досліджених судом доказів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.
Оскільки, позивачі у справах за позовами про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7 від 21 січня 1993 року, а згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладаються на сторони після розгляду справи, суд, задовольняючи позов, на підставі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача в дохід держави судові витрати. На день звернення – 19.05.2009 р. ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи згідно постанові КМУ від 14.04.2009 р. № 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ» у справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру складав 250 (двісті п’ятдесят) грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» на користь держави судовий збір у сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 (двісті п’ятдесят) грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду по виплаті заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись ст. ст. 8, 43 Конституції України, ст. ст. 115, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПОУ 14315500) на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 2976 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість) грн. 53 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПОУ 14315500) на користь ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
Стягнути з ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» (юридична адреса м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500) на користь держави судовий збір у сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. (р/р 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 (двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. (р/р 31217259700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова).
Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя С.М. Гаврилюк