Справа: №22ц-1486/09                                                                                                                             Категорія:  37

Головуючий у  І-ій інстанції: Ференц А.М.

Доповідач: Дроботя В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     20  жовтня  2009  року                                         м. Ужгород

    Колегія  суддів   палати  з  цивільних  справ  апеляційного  суду  Закарпатської області  в  складі:

                    Головуючого – Дроботі В.В.,

                                                           суддів –  Панька В.Ф.,  Мацунича М.В.,

                    при секретарі  -  Коновчук Т.В.,

з участю відповідачки ОСОБА_1,

представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  справу  за  апеляційною  скаргою позивачів  ОСОБА_4,  ОСОБА_5  на рішення  Ужгородського  міськрайонного  суду  від  09  червня  2009  року, -

в с т а н о в и л а:

    ОСОБА_4,  ОСОБА_5  пред’явили  до  ОСОБА_1.,  Оноківської  сільської Ради,  Ужгородської  районної  державної  нотаріальної  контори,  третіх  осіб Ужгородського  районного  комунального  підприємства  технічної  інвентаризації  та реєстрації  права  власності  на  об’єкти  нерухомого  майна,  районного  відділу  реєстрації  актів  цивільного  стану  Ужгородського  міжрайонного  управління  юстиції позов  про   визнання  недійсними  шлюбу,  правовстановлюючих  документів  на  будинок  та  державного  акту  на  землю.

    Позивачі  зазначали,  що  їх  батьки  ОСОБА_6  та  ОСОБА_7  перебували у  шлюбі  з  1947  року.  19  жовтня  1954  року  вони  придбали  житловий  АДРЕСА_1.  Мати  померла  у  1956  році,  а  батько  у  1979 році.  Після  смерті  батька  нотконтора  оформила  спадщину   і  видала  свідоцтва  на зазначене  вище  будинковолодіння:  їм  –  позивачам  по  1/8  частці,  відповідачці  ОСОБА_1 на  1/8  частку  та  ОСОБА_8  на  5/8  часток.

Згодом  їм  стало  відомо,  що  не  розриваючи  шлюбу  з  їх  матір’ю,  батько  15 січня  1953  року  уклав  шлюб  з  ОСОБА_9,  яка  як  дружина  оформила  та успадкувала  5/8  часток  спірного  будинковолодіння  після  смерті  їх  батька.

Цей  шлюб  є  недійсним  і  не  тягне  за  собою  будь-яких  правих  наслідків.  Усі наступні  правовстановлюючі  документи  на  будинок  і  землю,  видані  їй,  є  недійсними.

Посилаючись  на  зазначені  обставини  просили  визнати  за  ними  за  кожною право  власності  на  ?  частку  спадкового  майна.

Рішенням  суду  у  позові  відмовлено.

В  апеляційній  скарзі  позивачі  просять  рішення  скасувати  і  ухвалити  нове  про задоволення  їх  вимог.  Вказують  на  те,  що  рішення  не  відповідає  вимогам  закону  та матеріалам  справи.

Колегія  вважає,  що  скарга  підлягає  до  часткового  задоволення  з   таких підстав.

Відповідно  до  положень  ст.  ст.  295,  303,  309  ЦПК  України  апеляційний  суд встановив  по  даній  справі,  окрім  встановлених  судом  першої  інстанції,  нові обставини.

16  лютого  1947  року  ОСОБА_6  (батько  позивачок)  та  ОСОБА_7  (мати  позивачок)  уклали  шлюб  (т.1,  а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_1  в  даному  шлюбі  народилась  донька  ОСОБА_11  – позивачка  ОСОБА_10  ( т.2,  а.с. 52, 53).

ІНФОРМАЦІЯ_2  в  шлюбі  народилась  друга  донька   ОСОБА_12  – позивачка  ОСОБА_4  (т.1,  а.с.24, 25, 26).

01  січня  1953  року  не  розриваючи  шлюб  з  матір’ю  позивачок  їх  батько      ОСОБА_6  уклав  другий   шлюб  з  ОСОБА_9  ( т.1,  а.с. 136).

ІНФОРМАЦІЯ_3  у  цьому  шлюбі  народилась  донька  ОСОБА_13  –  відповідачка      ОСОБА_1.  ( т.2,  а.с. 71).    

19  жовтня  1954  року  ОСОБА_6  придбав  спірний  будинок   ( т.1,  а.с. 134).

ІНФОРМАЦІЯ_6  померла перша  дружина ОСОБА_6  мати  позивачок  ОСОБА_7  ( т.1,  а.с. 35).

Отже,  з  1947  по  1956  роки  виникли  правовідносини,  пов’язані  з  укладенням батьком  позивачок  та  відповідачки  двох  шлюбів,  їх  дійсності,  правового  статусу майна,  придбаного  у  цей  період,  відкриття  спадщини  після  смерті  матері  позивачок та  визначення  кола  її  спадкоємців.

До  даних  правовідносин  слід  застосувати  Цивільний  кодекс  УРСР  ( ред. 1922 р.)  та  Кодекс  законів  про  шлюб,  сім’ю  та  опіку  ( ред. 1926 р. ),  які  були  чинними  на той  час.

Згідно  гл.2   КЗпШСО   шлюб  ОСОБА_6   з  матір’ю  відповідачки          ОСОБА_9  був  недійсним,  оскільки  перешкодою  для  його  укладення  являвся шлюб  з  матір’ю  позивачок   ОСОБА_7

 Відповідно  до  ч.10  гл.3  цього  Кодексу  спірний  житловий  будинок  вважався спільним  майном  подружжя  ОСОБА_6  та  ОСОБА_7,  а  отже  їх  частки  були рівними.

З  лютого  1956  року,  тобто  після  смерті  матері  позивачок  відкрилась  спадщина  на  ?  частину  спірного  будинку.

Згідно ст. ст.410-434 ЦК УРСР спадщину у рівних долях, тобто по 1/6 частки, прийняли чоловік та двоє дітей померлої, оскільки вони проживали в місці відкриття спадщини ( т.1, а.с. 40-42, т.2, а.с. 54).

Одночасно слід констатувати, що з моменту смерті першої дружини          ОСОБА_6  відпали  перешкоди  для  його  другого  шлюбу  і  він  з   того  часу вважався  дійсним.

Другим  етапом  є  події  та  факти,  що  мали  місце  з  1979  по  1999  роки.  Вони також  мають  суттєве  значення  для  даного  спору.

ІНФОРМАЦІЯ_4  помер  батько  позивачок  та  відповідачки  ОСОБА_6 ( т.1, а.с.36 ).

Після  його  смерті  відкрилась  спадщина  на  4/6  частки  спірного  будинку  ( 3/6  –  придбаних  під  час  шлюбу  зі  ОСОБА_7  та  1/6  –  успадкована  ним  після  її  смерті).

15  січня  1980  року  Ужгородська  районна  державна  нотаріальна  контора  видала  два  свідоцтва:

- №111,  яким  визнала  за  матір’ю  відповідачки  та  другою  дружиною  померлого  ОСОБА_9  право  на  ?  частку  у  спільному  майні,  набутому  за  час шлюбу  ( т.1, а.с. 113),

- №113, яким  визнала  в  порядку  спадкування  за  законом  право  на   1/8  частку спірного  будинку  за  ОСОБА_9  та  трьома  дітьми  померлого  ( позивачками  та відповідачкою )  –  т.1,  а.с.13.

09  серпня  1989  року  Ужгородський  райвиконком  прийняв  рішення   №121 щодо  реєстрації  спірного  будинку  з  надвірними  спорудами  за  матір’ю  відповідачки    ( т.1,  а.с. 116-118).

На  підставі  цього  рішення  у  1989  році  Оноківська сільська  Рада  видала  їй свідоцтво  про  право  особистої  власності  на  спірний  жилий  будинок ( т.1,  а.с. 114).

Цей  же  орган  28  березня  1996  року  рішенням  5-ої  сесії  22-го  скликання передав  ОСОБА_9  безкоштовно  у  приватну  власність  0,06  га  землі,  на  якій розташований  даний  будинок  ( т.1,  а.с.119).

10  серпня  1999  року  ОСОБА_9  видано  державний   акт  на  право приватної  власності  на  0,09  га  землі  за  вказаною  адресою  ( т.1,  а.с. 125).

Отже,  в  даний  період  виникли  правовідносини  щодо  спадщини  за  померлим батьком  сторін  спору,  кола  спадкоємців,  розміру  часток  спадкового  майна  та правомірності  видачі  державними  органами  матері  відповідачки  правоустановлюючих документів  на  спірний  будинок  і  земельну  ділянку.

До  вказаних  правовідносин  слід  застосувати  ЦК  УРСР  ( ред. 1963 р.), Земельний  кодекс  ( ред. 1992 р),  які  регулювали  їх,  та  Положення  про  державний нотаріат  Української  РСР  від  26  грудня  1956  року.

Відповідно  до  встановлених  фактів  за  попередній  період  та  вимог  ст. ст. 527, 529  ЦК  спадщина  після  смерті  ОСОБА_6  відкрилась  на  4/6  частки  спірного будинку,  а  спадкоємцями  першої  черги  за  законом  були:  дружина  ОСОБА_8  та  його  діти  –  позивачки  ОСОБА_5,  ОСОБА_4  і  відповідачка  ОСОБА_1.

Усі  вони  згідно  вимог  ст. 549  ЦК  прийняли  спадщину,  про  що  свідчать  дані держнотконтори.

В  той  же  час,  свідоцтво  №111  від  15  січня  1980  року  Ужгородська райдержнотконтора  видала  матері  відповідачки  ОСОБА_9   з  порушенням  вимог закону.

Як  зазначено  вище,  спірний  будинок  являвся  спільною  сумісною  власністю батьків  позивачок.  Шлюб  матері  відповідачки  став  дійсним  лише  після  смерті  першої  дружини  ОСОБА_6  а  тому  вона  вправі  була  спадкувати  після  смерті батька  сторін  спору  на  загальних  підставах.

Окрім  того,  відповідно  до  вимог  ст.  43  зазначеного  вище  Положення  видачі свідоцтва  №111  повинно  було  передувати  одержання  нотаріусом  спільної  заяви позивачок,  як  спадкоємців  померлого  ОСОБА_6  про  визнання  права  матері відповідачки  на  ?  частку  спірного  майна  ( такий  документ  у  спадковій  справі обласного  державного  нотаріального  архіву  відсутній).

Таким  чином,  після  смерті  ОСОБА_6,  усі  четверо  спадкоємців успадкували  по  1/6  частки  будинку.

Враховуючи  наведене,  відповідно  до  вимог  ст. ст.  4, 6  ЦК  УРСР,  ст.30  ЗК  усі видані  після  1980  року  правовстановлюючі   документи  на  будинок  та  земельну ділянку  на  ім’я  ОСОБА_8  є  недійсними,  оскільки  вони  порушували права  позивачок  на  спадкове  майно,  а  також  їх  право  на  приватизацію  частини земельної  ділянки,  на  якій  розташований  спірний  будинок.

На  останньому  етапі  існуючого  спору  також  виникли  факти,  які  мають  суттєве значення.

02  листопада  1990  року  Оноківська  сільська  Рада  посвідчила  заповіт,  згідно якого  ОСОБА_9  на  випадок  смерті  заповіла  усе  своє  майно  доньці  ОСОБА_1.    ( т.   2  ,   а.с. 73   ).

ІНФОРМАЦІЯ_5  вона  померла  і  після  її  смерті  відкрилась  спадщина         ( т.1,  а.с. 12).

До  цих  правовідносин  слід  застосувати  чинний  ЦК  України,  а  також  його Прикінцеві  та  перехідні  Положення.

Як  зазначено  вище,  відповідачка  ОСОБА_1.  та  її  мати  ОСОБА_9  кожна після  смерті   ОСОБА_6.  у  1979  році  успадкували  по  1/6  частки  спірного будинку.

 Згідно  ст. 1268  ЦК  відповідачка  вважається  таким  спадкоємцем,  що  прийняв спадщину  після  смерті  матері.

Її  частка  у  спадковому  будинку  та  надвірних  спорудах  становить  1/3  ( 1/6  – після  смерті  батька  та  1/6  –  після  смерті  матері).

Аналогічно  позивачки  успадкували  та  мають  кожна  право  на  1/3  частки спірного  будинковолодіння  ( по  1/6  –  після  смерті  матері  та  по  1/6  –  після  смерті батька).

Враховуючи  вимоги  п. п.  4  та  6  Прикінцевих  та  перехідних  Положень,  а    також  ч.3  ст.267  ЦК  України  колегія  вирішує  цей  спір  по  суті  у  повному  обсязі, оскільки  остаточно  порушення  права  позивачок  на  спадщину  виникло  лише  після смерті  матері  їх  єдинокровної  сестри,  яка  претендує  на  6/8  часток  спірного  будинку.

Що  стосується  відмови  суду  першої  інстанції  у  решті  позовних  вимог,  то колегія  погоджується  з  висновками  суду  у  зв’язку  з  тим,  що  рішення  в  цій  частині ґрунтується  на  законі  та  матеріалах  справи.

Відповідно  до  положень  п.3  та  п.4  ч.1  ст.309  ЦПК  України  невідповідність висновків  суду  обставинам  справи  та  неправильне  застосування  норм  матеріального права  є  підставами  для  зміни  рішення  суду  першої  інстанції.

    Керуючись  ст. ст.  307,   309    ЦПК  України,  колегія  суддів,  -

                    Р І Ш И Л А:

Апеляційну  скаргу  позивачів  задовольнити  частково.

Рішення  Ужгородського  міськрайонного  суду  від  09  червня  2009  року  змінити,  вимоги  ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 задовольнити  частково.

Визнати  недійсними  свідоцтво  про  право  власності  ОСОБА_8  на  ?  частку  у  спільному  майні  подружжя  №111  від  15  січня  1980  року та  свідоцтво  про  право  на  спадщину  за  законом  на  1/8  частки  на  користь  ОСОБА_8,  ОСОБА_5,  ОСОБА_4  та  ОСОБА_13  №113  від  15  січня  1980  року,  видані Ужгородською  районною  державною  нотаріальною  конторою.

Визнати  недійсними  та  скасувати:

- п.187  додатку  №1  до  рішення  виконкому  Ужгородської  районної  Ради  №121 від  09  серпня  1989  року  в  частині  оформлення  права  власності  ОСОБА_9  на житловий  АДРЕСА_1,

- свідоцтво  про  право  особистої  власності  на  даний  будинок,  видане ОСОБА_9  ( реєстровий   №265  від  25  грудня  1989  року),

- рішення  5-ї  сесії  22-го  скликання  Оноківської  сільської  Ради  від  28  березня 1996  року  про  передачу  ОСОБА_9  0,06  га  землі  у  приватну  власність  за зазначеною  вище  адресою,

- державний  акт  ІІІ-ЗК  №040681  від 10  серпня  1999  року  на  право  приватної власності  ОСОБА_9  на  0,09  га  землі  по  вул.Довгій  в  с.Оноківці  Ужгородського  району.

Визнати  за  ОСОБА_5,  ОСОБА_4  та  ОСОБА_13  право  власності  в  порядку  спадкування  за законом  та  заповітом  за  кожною  на  1/3  частину  житлового  будинку  та  надвірних споруд,  що  розташовані  в  АДРЕСА_1.

В  решті  рішення  залишити  без  змін.

Рішення  набирає  законної  сили  після  його  проголошення,  але  може  бути оскаржено  до  Верховного  Суду  України  протягом  двох  місяців  шляхом  подачі скарги  безпосередньо  до  суду  касаційної  інстанції.

    Головуючий:         (підпис)

    Судді:                     (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області                                                                 В.В Дроботя