Справа № 2-а-68/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року м. Хорол

Хорольський районний суд

Полтавської області

в складі судді Винниченко Ю.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду м. Хоролі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання вчинити дії, вказавши, що він є ліквідатором наслідків катастрофи на ЧАЕС ІІ категорії і знаходиться на обліку в УПСЗН Хорольської РДА в Полтавській області, що доводиться копією посвідчення серія А № 153721, виданого 11.12.1992 року.

В 1986 році позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачу передбачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Позивач в установленому порядку звернувся до відповідача про перерахунок та здійснення виплат на оздоровлення за 2005-2010 роки, які залишені без задоволення, а тому позивач звернувся в суд із даною заявою.

Позивач просить визнати неправомірними /протиправними/ дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області щодо невиплати йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-х мінімальних заробітних плат та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2010 роки.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та прохав суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хорольської РДА Полтавської області в судове засідання свого представника не направив, подавши письмові заперечення.

З огляду на наявність вказаних клопотань відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії.

Згідно статті 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічно ї допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.

Абзацом третім частини першої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС виплачується в розмірі 5 –ти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на нову редакцію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в пп.11 п.28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених ПКМУ».

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області не є головним розпорядником коштів, а тому не може бути належним відповідачем у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі-головні розпорядники коштів). Таким чином, управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Зазначене доводить, що управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.

Позивач не пропустив строку позовної давності для звернення до суду, оскільки відповідно до ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров»ю особи, не обмежується строком давності. Під ядерною шкодою зазначений Закон розуміє втрату життя, будь-які ушкодження, завдані здоров»ю людини, або будь-яку втрату майна, або шкоду, заподіяну майну, або будь-яку іншу втрату чи шкоду, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснюється перевезення.

Крім того, відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти майном хто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.

Позивач в 2005 - 2010 роки мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі визначеного абз. 2 ч 4. ст.48 зазначеного закону.

Згідно довідки УП та СЗН Хорольської РДА в Полтавській області допомога по оздоровленню в 2005 році була проведена в розмірі 26,70 грн. / дата виплати листопад 2005 року/, в 2006 році в розмірі 100 гривень, /дата виплати травень 2006 року/, в 2007 році в розмірі 100 гривень / дата виплати квітень 2007 року/, в 2008 році в розмірі 100 гривень / дата виплати березень 2008 року/, в 2009 році в розмірі 100 гривень / дата виплати жовтень 2009 року/, в 2010 році в розмірі 100 гривень / дата виплати березень 2010 року/.

В 2006 році виплата на оздоровлення, була зупинена З.У. «Про державний бюджет України на 2006 рік». Таким чином відповідач здійснивши у 2006 році виплату допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі 100 грн., діяв правомірно.

Що стосується вимог позивача про здійснення йому виплати вказаної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та 2008 рік, суд зазначає слідуюче.

Зазначені виплати здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов”язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняється з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Пунктом 30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п”ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п”ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнано неконституційним в частині визначення розміру виплати компенсацій і допомог.

Позивачу за 2007 рік виплату щорічної допомоги на оздоровлення проведено в квітні 2007 року в сумі 100,00 грн. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Отже, відповідач, здійснивши зазначену виплату до 09.07.2007 року згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року, діяв правомірно, тому вимоги позивача в частині зобов”язання відповідача провести виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у відповідності з вимогами ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, задоволенню непідлягають, оскільки протягом часу з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року положення базового Закону не діяли.

Відповідно до пп.11 п.28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладена в новій редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених ПКМУ».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни в редакцію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.

Позивачу за 2008 рік виплату щорічної допомоги на оздоровлення проведено в березні 2008 року в сумі 100,00 грн. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Отже, відповідач, діяв правомірно, так як протягом часу з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року положення базового Закону не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених у мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року № 4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.

В 2009,2010 роках виплати на оздоровлення Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зупинялася і до неї не вносилися зміни, отже, у 2009,2010 роках діючими є положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, відповідач, здійснивши позивачу у 2009,2010 роках нарахування щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 року в сумі 100,00 грн., та в 2010 році в сумі 100 гривень, згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, діяв неправомірно, тому вимоги позивача в частині зобов”язання відповідача провести виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2009,2010 роки у відповідності з вимогами ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС виплачується в розмірі 5- ти мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вищенаведеного закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 1999-2006 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2004-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою, конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХІІ, є безпідставним.

Законом України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.7 ст.48 вищенаведеного закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Суд вважає, що позивач не пропустив строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки про порушення своїх прав відповідачем за вказаний період часу дізнався на протязі трьох останніх місяців до дня звернення до суду з даним позовом, що не спростовано відповідачем відповідно до ст. 71 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 17,71,94,99,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2008-2010 роки.

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2005,2008-2010 роки, відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі 5-х мінімальних заробітних плат, які повинні обраховуватись із встановленої на дату фактичної виплати мінімальної заробітної плати з врахування проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Судовий збір у справі віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Хорольський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Головуючий: