Справа №-2- 6785/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

26 жовтня 2009 року           Тернопільський міськрайонний суд в складі:  

головуючої – судді Галіян Л.Є.  

при секретарі –  Хлібороб Н.С.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу  

за позовом ОСОБА_1  

до ОСОБА_2  

про стягнення коштів,  

В С Т А Н О В И В :  

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, посилаючись на те, що між ними був укладений попередній договір купівлі – продажу квартири, згідно якого позивач передав відповідачці, продавцю квартири, частину вартості квартири у розмірі 5500 доларів США, решту суми зобов?язувався передати до 30.12.2008 року. Онак, внаслідок обставин, що склалися, решта суми вартості квартири позивач відповідаці до вказаного в договорі строку не передав, та сторони між собою досягли згоди щодо часткової оплати вартості даного помешкання. У лютому 2009 року позивач передав відповідачці ще 2000 дол. США в рахунок оплати квартири. З часу підписання попереднього договору, власниця квартири ОСОБА_2 передала позивачу ОСОБА_1 ключі від квартири, де останній почав проводити ремонт. Однак на даний час відповідачка не бажає укладення договору купівлі – продажу, мотивуючи тим, що сама має намір там проживати. Тому просить стягнути з відповідачки на його користь 7500 доларів США сплачених ним частини вартості квартири, 4147, 50 грн. інфляційних та 9000 грн. вартості ремонту спірної квартири.  

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що позивач мав намір укласти договір купівлі –продажу вказаної квартири, однак, внаслідок економічної кризи не зміг вчасно одержати кредит в банку, про що він повідомив ОСОБА_2 і вона погодилася на відтремінування сплати вартості квартири.  

Відповідачка позов не визнала та суду пояснила, що дійсно вони дійшли згоди щодо купівлі – продажу квартири, однак позивач не сплатив повну її вартість. Крім того, на даний час вона не має наміру її продавати. Також, пояснила, що дійсно дала позивачу ключ від квартири і він проводив там ремонт, однак в зв?язку із виникненням між ними непорозумінь з приводу продажу квартири ОСОБА_1 демонтував проведені ним ремонті роботи. Тому у задоволенні позову просить відмовити.  

Судом встановлені наступні обставини:  

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Тернопільської міської ради від 10.12.2008 року, власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.  

11.11.2008 року між ОСОБА_2 – продавцем та ОСОБА_1 – покупцем було укладено нотаріально посвідчений попередній договір, згідно якого сторони зобов?язалися в майбутньому, в термін до 30.12.2008 року, укласти і належним чином оформити договір купівлі – продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_2. При цьому, покупець ОСОБА_1 передав, а продавцець ОСОБА_2 отримала 32340 грн., що в гривневому еквіваленті становить 5500 дол.США завдатку.  

З часу укладення даного договору відповідачка ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 ключ від квартири, де останній розпочав проводити ремонт.  

Далі, 10.02.2009 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 ще 2000 дол. США в рахунок оплати вартості вищевказаної квартири, про що свідчить дана ОСОБА_2 розписка.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав:  

Відповідно до ч.3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.  

Отже усі зобов?язання, передбачені вищевказани попереднім договором між сторонами припинилися, оскілька жодна із сторін у термін до 30.12.2008 року не запропонувала іншій укласти основний договір купівлі – продажу квартири.  

Також, ч.2 чт. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що передавши позивачу ОСОБА_1 ключ від спірної квартири та прийнявши від нього частково оплату вартості квартири 10.02.2009 року у сумі 2000 доларів США, ОСОБА_2 тим самим прийняла умови ОСОБА_1 щодо часткової оплати ним вартості квартири.  

Однак, ОСОБА_1 всього сплатив ОСОБА_2 за придбання квартири АДРЕСА_1 7500 дол. США, при цьому розрахунок проводився у доларах США чого сторони не заперечили.  

Як пояснила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 вона не бажає укладення договору купівлі – продажу спірної квартири, оскільки має намір там проживати, про що у червні 2009 року вона повідомила позивача ОСОБА_1.  

Таким чином, сторони дійшли спільного до спфільного рішення про небажання в подальшому укладати основний договір купівлі – продажу квартири.  

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не сплатив обумовлену вартість квартири, а відповідачка ОСОБА_2 не бажає укладення договору купівлі – продажу спірної квартири, вона зобов?язана повернути позивачу ОСОБА_1 одержану від нього суму за дане помешкання.  

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки на його користь 9000 грн. вартості проведеного ним ремонту у спірній квартирі, то дана вимога до задоволення не підлягає з наступних підстав:  

Як пояснила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 вона передавала ключі ОСОБА_1 від квартири, яка була в „сирому” варіанті. На даний час в квартирі проведений ОСОБА_1 ремонт ним же демонтований.  

Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

Позивачем не представлено і в судовому засіданні не здобуто жодного доказу того, що у квартирі, яка належить відповідачці ним зроблений ремонт, а також не представлено жодного доказу щодо його вартості.  

Також не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення інфляційних коштів з відповідачки ОСОБА_2, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України нарахування індексу інфляції передбачає за невиконання грошових зобов?язань та не може бути застосована до даних правовідносин.  

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів підлягає до часткового задоволення. Слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 отримані нею кошти на підставі попереднього договору від 11.11.2008 року та 10.02.2009 року у розмірі 59850 грн., що еквівалентно 7500 доларів США. У решті позовних вимог слід відмовити.  

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215, 226 ЦПК України, ст.ст. 625, ч.3 635, ч.2 642 ЦК України, суд,-  

ВИРІШИВ:  

Позов задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59850 ( п?ятдесят дев?ять тисяч вісімсот п?ятдесят) грн. безпідставно отиманих коштів.  

Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме: 598 грн. судового збору та 30 грн. витрат  на інформаційно - технічне забезпечення по розгляду справи.  

У решті позовних вимог – відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний  суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Головуюча     Галіян Л.Є.