2-а-797/2009

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                     21 жовтня    2009 року                    Новоархангельський районний суд Кіровоградської області             в складі  головуючого судді                                                   Партоліної І.П.                        

        при секретарі                                                                  Довгій С.В.            

    розглянувши в порядку письмового провадження у смт Новоархангельську адміністративний позовОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду УкраїниНовоархангельського району про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та  стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги  “Дитині війни”,-    

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка  звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Новоархангельському районі, в якому просить відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути  на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3901 грн. 50 коп.

Свої позовні вимоги позивачка  мотивувала тим, що вона, як дитина війни, відповідно до ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога відповідачем їй у 2006-2007 роках не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у значно меншому розмірі. Законами України від 20.12.2005р.  ?ро Державний бюджет України на 2006 рік" та ?ро Державний бюджет України на 2007 рік”  від 19.12.2006р. дію ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік та 2007 рік.

  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано  неконституційним п. 12 ст.71 Закону України ?ро державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” .

Враховуючи вищезазначене рішення Конституційного Суду України, норми статті 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”,згідно якої розмір соціальної допомоги становить 30 % мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та норми Законів України ?ро Державний бюджет України на 2006 рік" ,  ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” та ?ро Державний бюджет України на 2008 рік” щодо прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , позивачка просила суд  визнати дії відповідача неправомірними та стягнути  на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу.

Відповідач подав  письмове заперечення на позов, у якому посилався на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України ?ро соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  Законом України  ?ро Державний бюджет України на 2006 рік" зазначено, що пільги дітям війни, передбачені  Законом України ?ро соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки зазначені кошти у 2006 році не виділялись, тому  управління Пенсійного Фонду України не мало та не має можливості здійснити зазначений вид доплат за 2006 рік.

Законом України  ?ро Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”призупинено, а Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 дану норму закону визнано  неконституційною.

Крім того, відповідно до ст.28  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частина 3 даної статті встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 даної статті застосовується виключно для визначення розміру пенсії, призначеної згідно з цим законом. Статтю 111 Закону України  ?ро Державний бюджет України на 2007 рік", яка визначила, що підвищення відповідно до ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” виплачується громадянам, що визнані інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, визнано неконституційною і на даний час питання встановлення підвищення до пенсії дітям війни законодавством не врегульовано.

Згідно проекту порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до Закону України  ?ро Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України автоматизованим способом з 01.01.2008 року дітям війни проводиться підвищення у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму ( з 01.01.2008 року – 470 грн, 481 з 01.04.2008 року, 482- з 01.07.2008 року, 489- з 01.10.2008 року). Даний розмір передбачено і самим Законом України ?ро соціальний захист дітей війни” з 28.12.2007 року і до теперішнього часу існує нова редакція даної норми закону ” дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Кошти з Державного бюджету на зазначені виплати не виділялись, а згідно Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, та забороняється використання цих коштів інакше як на цілі передбачені цим Законом.

Із вищезазначених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивачка не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

    Представник відповідача  в судове  засідання не з'явився, відповідач подав заяву про розгляд справи без участі представника.

    Згідно ч.3 ст.122  КАС України сторона, яка бере участь у справі має право  заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

     На підставі  ч.3 ст.122  КАС України, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

    Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

    Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, на неї поширюється дія Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”  і вона має статус “дитина війни”, що підтверджується паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням.    

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. № 2195-1У, дитиною війни визнається особа, яка е громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1V дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. №3235-1V, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік.

Законом України ?ро внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року №3367-1У п. 17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в зазначеній частині не реалізовані.

Положення Закону України ?ро Державний бюджет України на 2006 рік” рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.

Відповідно до п.12 ст. 71 та ст.111 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-У, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07  положення Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.    

Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

У відповідності  із ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Зворотної дії в часі не має і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

 Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 КАС України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не знаходить  підстав для задоволення позовних вимог позивачки  в частині стягнення на користь позивачки недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період до 09.07.2007 року.

Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VІ, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 статті 14 Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22   травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.

Отже, з 22 травня 2008 року категорії осіб зі статусом “Діти війни” поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, що підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, позовні вимоги в частині не призначення, не нарахування та не виплати  на користь позивачки недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги, починаючи з 22 травня 2008 року підлягають задоволенню.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними, відповідач зобов'язаний був нарахувати позивачці державну соціальну допомогу у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з  22 травня 2008 року  в розмірі, встановленому статтею 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

За таких обставин, враховуючи норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” та  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначати, нараховувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, у 2007 році-виходячи із розміру встановленого у липні-вересні 2007 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 406 грн. та у жовтні-грудні 2007 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 411грн.; у 2008 році-виходячи із розміру встановленого у травні-червні 2008 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 481 грн., липні-вересні 2008 року-482 грн., та у жовтні-грудні 2008 року мінімального розміру пенсії за віком в сумі 492 грн., з відрахуванням виплачених позивачці сум у  травні-червні 2008 року 48,10 грн.,  липні-вересні 2008 року- 48,20 грн., та з жовтня 2008 року-49,80 грн., які зазначені  у довідці про розмір виплат.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС  України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних  осіб у сфері публічно-правових  від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.    

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни та відсутності відповідного фінансування не може бути підставою для не здійснення таких виплат. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.

Відповідно до п.1, п.3, п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії, допомоги на поховання, інших виплат, які  згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до ст.44 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України.

    Позивачкою пред'явлено позовні вимоги до управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі.

    Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус ?итина війни” в управлінні Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Новоархангельському районі, за місцем проживання позивача і  після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених чинним законодавством та здійснити виплату.

Крім того,  доводи відповідача про відсутність у нього повноважень на здійснення перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії, відповідних розпоряджень Пенсійного Фонду України та використання ним спеціального програмного забезпечення, що унеможливлює здійснення ним самостійно перерахунку пенсії,  також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, так як саме на органи Пенсійного Фонду України, який здійснює свої повноваження через відповідні управління, покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.

З цих же підстав суд не може переймати на себе обов'язки суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом, і здійснювати перерахунок підвищення пенсії, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати конкретно визначену суму підвищення пенсії.

    Вирішуючи питання щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд  враховує похилий вік позивачки та встановлені у 2006-2007 р.р. на законодавчому рівні обмеження її прав, а також позицію відповідача щодо предмету спору, тобто впевненість про відсутність у нього обов'язку призначати, нараховувати та виплачувати визначене ст. 6 Закону  України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії позивачки, незважаючи на проявлену відповідачем бездіяльність, який не роз'яснював позивачці про його права і не вчиняв будь-яких дій, направлених на надання належної соціальної підтримки у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року. З врахуванням вимог ст. 99 КАС України наведені обставини суд вважає поважною причиною пропуску позивачкою строку звернення до суду, що є підставою для задоволення вимог позивачки про поновлення строку звернення до суду.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

    Позов задовольнити частково.

    Поновити  ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду за захистом своїх прав, порушених бездіяльністю  управління Пенсійного фонду України у Новоархангельському районі в Кіровоградській області в період 2006 року та 2007 року.    

    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області в частині не призначення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, а також не донарахування і не виплати починаючи з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні- грудні 2007 року та з травня 2008 року по 01 січня 2009 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області призначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та починаючи з 22 травня 2008 року розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року та з травня 2008 року по 01 січня 2009 року з урахуванням проведених виплат у цей період.

В частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання управління Пенсійного фонду в Новоархангельському районі Кіровоградської області донарахувати  та стягнути на її користь недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року - відмовити.

Виплатити з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 3   грн. 40 коп. на відшкодування судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новоархангельський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: