ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
(19 год. 40 хв.) Справа № 2а-1803/09/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Прудивуса О.В.,
при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,
за участю представників:
позивача – Щедріна О.П.,
відповідача – Шевченко Н.Ю.,
третьої особи 2 – Тараненко С.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
до: Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області
третя особи 1:
третя особа 2: Запорізька філія АБ «Брокбізнесбанк»,
Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області
про: визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень.
13.03.2009 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області (далі – відповідач), третя особа – Запорізька філія АБ «Брокбізнесбанк» (далі – третя особа 1), в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача стосовно складання акту №000065 від 29.01.2009, зобов’язати відповідача скасувати акт перевірки № 000065 від 29.01.2009 як незаконний та визнати протиправним рішення відповідача № 41 від 03.02.2009.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2009 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
В ході попереднього судового засідання позивач уточнив позовні вимоги, а саме: відмовився від вимоги про зобов’язання відповідача скасувати акт перевірки № 000065 від 29.01.2009 як незаконний, залишив вимогу щодо визнання протиправними дії відповідача стосовно складання акту №000065 від 29.01.2009, а також просив визнати протиправним рішення відповідача № 41 від 03.02.2009 та скасувати це рішення (уточнення до позовної заяви від 09.04.2009 – а.с. 79).
Судом у попередньому судовому засіданні було завершено підготовче провадження у справі та призначено її судовий розгляд на 19.05.2009.
19.05.2009 в судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги, виклавши їх наступним чином: визнати протиправними дії відповідача в частині проведення перевірки позивача в порушення наказу відповідача № 209 від 31.12.2008, ВРЕР № 1, 2, 3 позивача в порушення пунктів 4.1, 4.1.1, 4.1.2 Плану роботи відповідача, затвердженого наказом відповідача № 200/осн. від 19.12.2008 та наказу відповідача № 209 від 31.12.2008, складання акту перевірки № 000065 від 29.01.2009, оскільки перевірка проводилась за межами встановленими вказаними актами відповідача; визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 41 від 03.02.2009 (заява від 18.05.2009 – а.с. 154-155).
В процесі судового розгляду позивачем та відповідачем були заявлені клопотання про зупинення провадження у справі в зв’язку зі складністю справи та необхідністю надання додаткових доказів на три місяці.
Ухвалою суду від 19.05.2009 клопотання сторін були задоволені, провадження у справі зупинено до 31.08.2009.
01.09.2009 ухвалою суду провадження у справі було поновлено, судове засідання у справі призначене на 17.09.2009.
Ухвалою суду від 17.09.2009 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучене Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області (далі - третя особа 2), слухання справи відкладене до 01.10.2009.
01.10.2009 за клопотанням сторін слухання справи було відкладене до 13.10.2009.
В судовому засіданні 13.10.2009 була оголошена перерва до 15.10.2009 для надання третьою особою 2 письмових пояснень з приводу обставин справи.
Свої вимоги позивач вмотивовує тим, що внаслідок виходу відповідача за межі, визначені власними наказами №200/осн. від 19.12.2008 та № 209 від 31.12.2008, його дії по проведенню планової перевірки позивача з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні державних фіксованих і регульованих цін (тарифів) на продукцію, роботи та послуги є протиправними; вимогу про визнання протиправним і скасування рішення відповідача № 41 від 03.02.2009 позивач вмотивовує тим, що під час прийняття цього рішення відповідач вийшов за межі наданих йому законодавством України повноважень та неправомірно застосував до позивача, який є органом державної виконавчої влади та утримується з Державного бюджету України, економічні санкції.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало неправильне, на думку позивача, трактування відповідачем терміну комплект документів, внаслідок чого позивач зайве стягував за надані послуги з оформлення реєстраційних документів і документів на право керування транспортними засобами по 15 грн. з кожного заявника. Позивач стверджував, що ним правомірно стягувалась плата за оформлення посвідчення водія в розмірі 15 грн. та, окремо, плата за оформлення талону, який видається до посвідчення водія, в розмірі 15 грн., а загалом 30 грн. за оформлення таких документів.
Також, позивач стверджував, що у грудні 2008 року надлишкове стягнення оплати за послуги з підготовки та заповнення документів з проведення реєстраційно-екзаменаційних операцій в розмірі 10,00 грн. ним не проводилось, зазначене правопорушення сталось з вини фінансової установи, залученої в якості третьої особи, яка приймала вказані платежі.
В судовому засіданні 15.10.2009 представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях до адміністративного позову від 18.05.2009 (а.с. 157-164). В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що за наслідками проведеної відповідачем в січні 2009 року перевірки позивача з питань встановлення, формування та застосування цін (тарифів) на послуги позивача, відповідачем був складений акт № 000065 від 29.01.2009 (а.с. 58-63) (далі – акт), яким позивачу було визначене зобов’язання за порушення державної дисципліни цін на суму 121930,00 грн. З порушеннями, наведеними в акті, позивач не погоджується, вважає висновки відповідача такими, що не відповідають змісту нормативних актів, якими врегульовані питання встановлення тарифів на послуги, які надає позивач. Крім того зазначив, що дії відповідача в частині проведення перевірки позивача та складання акту перевірки № 000065 від 29.01.2009 року не відповідають змісту наказу відповідача № 209 від 31 грудня 2008 року, пунктів 4.1, 4.1.1, 4.1.2 Плану роботи відповідача, затвердженого наказом відповідача № 200/осн. від 19.12.2008 року, оскільки перевірка проводилась за межами, встановленими вказаними актами, а відтак, ці дії є протиправними. Стосовно застосування до позивача економічних санкцій зазначив, що оскільки позивач є місцевим органом виконавчої влади та утримується за рахунок Державного бюджету України, суми, які як вважає відповідач отримані позивачем, насправді є доходами Державного бюджету України, а відтак, рішення про застосування до позивача економічних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню. Попросив визнати протиправними дії відповідача в частині проведення перевірки позивача, складання акту перевірки № 000065 від 29.01.2009, визнати протиправним рішення про застосування до позивача економічних санкцій від 03.02.2009 №41 та скасувати його.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених в запереченнях на позов від 01.04.2009 № 01-04/1028 (а.с. 44-47) та доповненнях до заперечень від 29.04.2009 № 01-04/04 (а.с. 83-86), пояснив, що на підставі п. 4.1.1 Плану роботи відповідача на І квартал 2009 року (а.с. 115-123), затвердженого наказом виконуючого обов’язки начальника відповідача від 19.12.2008 № 200/осн., відповідачем в період з 12.01.2009 до 29.01.2009 було проведено перевірки позивача з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні державних фіксованих і регульованих цін (тарифів) на продукцію, роботи, послуги. Про проведення перевірки позивача було повідомлено листом від 29.12.2008 № 01-15/3692 (а.с. 52). Інспектори, які здійснювали перевірку позивача, діяли на підставі посвідчень від 10.01.2009 №№ 000051,000052,000053,000054 (а.с. 54-57), виданих на підставі наказу від 31.12.2008 № 209 (а.с. 53), копії посвідчень були надані позивачу. За наслідками проведеної перевірки було складено акт. Актом було встановлено наступні порушення позивачем вимог законодавства про ціни та ціноутворення:
1. Надлишкове стягнення зі споживачів послуг позивача за оформлення реєстраційних документів і документів на право керування транспортними засобами плати в подвійному розмірі (30 грн. замість 15 грн.), внаслідок чого сума надлишкове стягнутої плати за період з 01.03.2008 по 12.01.2009 становить - 111315,00 грн.
2. Надлишкове стягнення у грудні 2008 року плати за послуги з підготовки та заповнення документів для проведення реєстраційно-екзаменаційних операцій в розмірі 10,00 грн., хоча вартість таких послуг була врахована в послугах з реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортних засобів, при зміні тимчасового реєстраційного талона на свідоцтво про реєстрацію, при видачі тимчасового реєстраційного талона на управління транспортним засобом за дорученням або по заяві, про оформленні посвідчення водія або при його заміні, при поверненні посвідчення водія після позбавлення права керування, при обміні талона до посвідчення водія, при видачі дубліката талону до посвідчення водія з наданням робочого місця в класі та автодрому, при оформленні тимчасового талону на право керування транспортним засобом. Тобто плата за послуги з підготовки та заповнення документів для проведення реєстраційно-екзаменаційних операцій стягувалась двічі, в складі основного платежу та, додатково, окремо. Таким чином у грудні 2008 року позивачем із 1016 споживачів необґрунтовано стягнуто 10160,00 грн.
3. При перевірці Токмацького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи позивача відповідачем виявлено отримання необґрунтованої виручки в розмірі 403,00 грн. з 31 споживача внаслідок завищення розміру плати за здачу іспитів для отримання посвідчення водія в період з 01.03.2008 по 31.12.2008. Аналогічне порушення встановлене при перевірці Бердянського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи відповідача на суму 13,00 грн., де з громадянина ОСОБА_4 замість плати за 4 іспити було стягнено плату за 5 іспитів. Крім того, Бердянським відділенням реєстраційно-екзаменаційної роботи відповідача при наданні послуг з реєстрації транспортних засобів з громадянина ОСОБА_5 стягнуто подвійну плату за проведення перевірки даних (з видачею в разі потреби відповідної довідки) про реєстрацію транспортного засобу або його перебування в розшуку, установлення року виготовлення транспортного засобу, справжності реєстраційних документів, підтвердження факту придбання та іншої інформації про транспортний засіб. Зайве стягнуто з ОСОБА_5 39,00 грн.
Враховуючи виявлені відповідачем порушення, яких припустився позивач, загальна сума безпідставно отриманої позивачем виручки була визначена в розмірі - 121930,00 грн. В зв’язку з виявленими порушеннями, 03.02.2009 відповідачем було прийняте рішення № 41 (а.с. 64) про застосування до позивача економічних санкцій в сумі 365790,00 грн., з яких 121930,00 грн. – сума безпідставно отриманої позивачем виручки, 243860,00 грн. – штраф у розмірі 200% від суми порушення. 03.02.2009 відповідачем на адресу позивача направлено претензію № 01-15/385 (а.с. 65). 23.03.2009 на адресу відповідача від позивача надійшов лист від 19.03.2009 № 10/7-189, яким позивач повідомив про часткове виконання рішення про застосування економічних санкцій в сумі 455,00 грн. за виявлене порушення та 910,00 грн. штрафу, до листа були додані копії квитанцій про сплату відповідних сум.
Відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам закону, є правомірними, а відтак застосовані до позивача економічні санкції є законними та обґрунтованими, на підставі чого попросив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи 1 в судове засідання 15.10.2009 не з’явився. 02.10.2009 на адресу суду від третьої особи 1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника. Згідно наданих в ході попереднього судового засідання та в судовому засіданні 19.05.2009 представником третьої особи 1 пояснень, третя особа 1 здійснювала приймання платежів за послуги, які надавалися позивачем, при цьому безпосередньо третя особа 1 не визначала суму, яка мала бути сплачена споживачами цих послуг. Споживачі послуг позивача самі визначали суму, яка ними сплачувалась за послуги позивача. А тому своєї провини у надмірному перерахуванні коштів за послуги, які надавались позивачем, третя особа 1 не вбачає.
Представник третьої особи 2 в судовому засіданні 15.10.2009 надала письмові пояснення, відповідно до яких третя особа 2 здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача, відкритих у третьої особи 2. Облік надходжень на рахунки позивача ведеться третьою особою 2 по датам руху коштів, а не кодам платежів, як визначає відповідач. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» в ласні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Допитана в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона працює у відповідача на посаді головного державного інспектора. Вона приймала участь у проведенні перевірки позивача та його ВРЕВ-1, ВРЕВ-2. Перевірка проводилась на підставі Плану роботи відповідача на І квартал 2009 року, наказу про проведення перевірки позивача та направлення на перевірку, виданого на її ім’я. В посвідченні на перевірку було зазначено про перевірку лише позивача, оскільки він є юридичною особою. Під час перевірки позивача досліджувались банківські виписки щодо послуг, які позивач надає громадянам, а під час перевірки структурних підрозділів позивача досліджувались первинні документи щодо таких послуг. На підставі даних первинних документів був складений акт перевірки. Безпосередньо нею була виявлена надмірна сплата за послуги з оформлення комплекту документів у ВРЕВ-1. Споживачі послуг позивача самостійно здійснювали оплату його послуг та самостійно заповнювали відповідні квитанції. Заяв громадян про термінове надання послуг та повернення вартості надміру сплачених послуг не бачила. Відомості про перевірку структурних підрозділів позивача, розташованих у районах Запорізької області, були внесені до акту перевірки на підставі перевірок здійснених працівниками відповідача в цих районах.
Допитана в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона працює у відповідача на посаді заступника начальника відділу послуг. Безпосередньо вона приймала участь у проведенні перевірки позивача, його ВРЕВ-2 та ВРЕВ-3. Перевірка проводилась на підставі відповідного наказу та направлення. Ці документи були надані заступнику начальника позивача. Оскільки структурні підрозділи позивача не мають статусу юридичної особи, то в направленні на перевірку зазначався лише позивач. У позивача перевірялись банківські виписки та документи про правовий статус. У структурних підрозділах позивача досліджувались первинні документи щодо надаваних послуг. Послуги ВРЕВ-2, які сплачувались споживачами через відділення «Приватбанку», сплачувались без зайвого стягнення грошових сум, через інші банківські установи такі випадки траплялись. У районах Запорізької області перевірку структурних підрозділів позивача проводили працівники відповідача у цих районах. На підставі наданих ними даних був складений акт перевірки позивача. Акт перевірки складається лише відносно порушника державної дисципліни цін, який має статус юридичної особи, а не відносно його структурних підрозділів.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він працює фахівцем архіву у ВРЕВ-1 позивача. Був присутнім під час перевірки працівниками відповідача ВРЕВ-1. Працівники відповідача документи на перевірку ВРЕВ-1 не надавали, до перевірки ці особи були допущені керівництвом позивача. Під час перевірки ВРЕВ-1 перевірялись квитанції про сплату за послуги цього ВРЕВ. Споживачі послуг позивача самостійно сплачують за такі послуги через банківські установи, яких за місцем розташування ВРЕВ-1 нараховується чотири. Про суму, яка належить до сплати за ту чи іншу послугу, споживачі дізнаються у відділенні банківської установи або на стенді, розташованому в холі ВРЕВ-1.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він працює інспектором з розшуку у ВРЕВ-2. За наказом керівництва позивача був присутнім при перевірці ВРЕВ-2. Документи на проведення перевірки ВРЕВ-2 не бачив. Під час перевірки працівниками відповідача досліджувались квитанції про сплату за послуги, які надаються цим ВРЕВ. Про вартість послуг ВРЕВ споживачі дізнаються з відомостей, розміщених на стенді в холі ВРЕВ. Якщо надходить заява про термінове надання послуг ВРЕВ, то вона передається секретарю, а до справи не долучається. Бухгалтерія наявна лише у позивача, у ВРЕВ зберігаються лише первинні документи.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він працює начальником ВРЕВ-3 позивача. Пояснив, що він був присутнім при перевірці цього ВРЕВ протягом всього її терміну. Предметом перевірки були платні послуги, які надаються ВРЕВ-3, оплачена вартість цих послуг. Для отримання послуг ВРЕВ споживачі звертаються до вікна прийому документів, де пояснюють інспектору, які саме послуги їм необхідні. Інспектор видає рахунок на сплату цих послуг, вартість послуги визначається інспектором на підставі відповідних нормативних актів.
У судовому засіданні 15.10.2009 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. ст. 4, 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ, п.п. 1, 3-5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом, при розгляді справи, встановлені наступні обставини.
Відповідно до п. 4.1.1 плану роботи відповідача на І квартал 2009 року, затвердженого наказом відповідача від 19.12.2008 № 200/осн., на підставі наказу від 31.12.2008 № 209, відповідачем в період з 12.01.2009 до 29.01.2009 була проведена перевірка позивача з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні державних фіксованих і регульованих цін (тарифів) на продукцію, роботи, послуги. Про проведення перевірки позивача було повідомлено листом від 29.12.2008 № 01-15/3692. Працівники відповідача, які здійснювали перевірку позивача, діяли на підставі посвідчень від 10.01.2009 №№ 000051,000052,000053,000054, виданих на підставі наказу від 31.12.2008 № 209. За наслідками проведеної перевірки був складений акт.
Актом було встановлено наступні порушення позивачем державної дисципліни цін:
1. Надлишкове стягнення зі споживачів послуг позивача за оформлення реєстраційних документів і документів на право керування транспортними засобами плати в подвійному розмірі (30 грн. замість 15 грн.), внаслідок чого сума надлишкове стягнутої плати за період з 01.03.2008 по 12.01.2009 становить - 111315,00 грн.
2. Надлишкове стягнення у грудні 2008 року плати за послуги з підготовки та заповнення документів для проведення реєстраційно-екзаменаційних операцій в розмірі 10,00 грн., хоча вартість таких послуг була врахована в послугах з реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортних засобів, при зміні тимчасового реєстраційного талона на свідоцтво про реєстрацію, при видачі тимчасового реєстраційного талона на управління транспортним засобом за дорученням або по заяві, про оформленні посвідчення водія або при його заміні, при поверненні посвідчення водія після позбавлення права керування, при обміні талона до посвідчення водія, при видачі дубліката талону до посвідчення водія з наданням робочого місця в класі та автодрому, при оформленні тимчасового талону на право керування транспортним засобом. Тобто плата за послуги з підготовки та заповнення документів для проведення реєстраційно-екзаменаційних операцій стягувалась двічі, в складі основного платежу та, додатково, окремо. Таким чином у грудні 2008 року позивачем із 1016 споживачів необґрунтовано стягнуто 10160,00 грн.
3. При перевірці Токмацького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи позивача відповідачем виявлено отримання необґрунтованої виручки в розмірі 403,00 грн. з 31 споживача внаслідок завищення розміру плати за здачу іспитів для отримання посвідчення водія в період з 01.03.2008 по 31.12.2008. Аналогічне порушення встановлене при перевірці Бердянського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи відповідача на суму 13,00 грн., де з громадянина ОСОБА_4 замість плати за 4 іспити було стягнено плату за 5 іспитів. Крім того, Бердянським відділенням реєстраційно-екзаменаційної роботи відповідача при наданні послуг з реєстрації транспортних засобів з громадянина ОСОБА_5 стягнуто подвійну плату за проведення перевірки даних (з видачею в разі потреби відповідної довідки) про реєстрацію транспортного засобу або його перебування в розшуку, установлення року виготовлення транспортного засобу, справжності реєстраційних документів, підтвердження факту придбання та іншої інформації про транспортний засіб. Зайве стягнуто з ОСОБА_5 39,00 грн.
Враховуючи виявлені відповідачем порушення, яких припустився позивач, загальна сума безпідставно отриманої позивачем виручки була визначена в розмірі - 121930,00 грн.
03.02.2009 позивачем на адресу відповідача були надіслані заперечення на акт перевірки.
В зв’язку з виявленими порушеннями, 03.02.2009 відповідачем було прийняте рішення № 41 про застосування до позивача економічних санкцій в сумі 365790,00 грн., з яких 121930,00 грн. – сума безпідставно отриманої позивачем виручки, 243860,00 грн. – штраф у розмірі 200% від суми порушення.
03.02.2009 відповідачем на адресу позивача була надіслана претензія № 01-15/385 про необхідність виконання рішення відповідача від 03.02.2009 № 41.
19.03.2009 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 10/7-189, відповідно до якого позивач поінформував відповідача про часткове виконання рішення від 03.02.2009 № 41, про перерахування в дохід державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя грошових коштів у сумі 455,00 грн. (сума порушень) та 910,00 грн. (штраф), а також щодо оскарження до Запорізького окружного адміністративного суду рішення від 03.02.2009 № 41.
Правовою підставою вимог позивача є Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 №2542-III (далі – БК України), Закони України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-XII (далі – Закон № 507-XII), «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30.06.1999 № 783-XIV (далі – Закон № 783-XIV), «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі – Закон № 877-V), Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі – Положення про інспекцію), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі – Інструкція про застосування санкцій), затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519.
З наведених в письмових поясненнях до позову (а.с. 157-164) обґрунтувань вимоги про визнання дій відповідача неправомірними позивач посилається на порушення відповідачем:
під час проведення перевірки позивача - вимог наказу відповідача від 31.12.2008 № 209, оскільки цим наказом була передбачена перевірка структурних підрозділів позивача, а не самого відповідача,
під час проведення перевірки ВРЕР № 1, 2, 3 позивача – пунктів 4.1, 4.1.1, 4.1.2 плану роботи відповідача на І квартал 2009 року (далі - план роботи відповідача), затвердженого наказом відповідача від 19.12.2008 № 200/осн., та наказу відповідача № 209 від 31.12.2008, оскільки цими наказами не передбачена перевірка цих структурних підрозділів позивача, та
складання акту перевірки № 00065 від 29.01.2009, вчиненим за межами повноважень, визначених пунктами 4.1, 4.1.1, 4.1.2 плану роботи відповідача на І квартал 2009 року, затвердженого наказом відповідача від 19.12.2008 № 200/осн. та наказом відповідача № 209 від 31.12.2008, оскільки цими документами відповідача не була передбачена перевірка позивача.
Крім того позивач зазначає, що предмет перевірки, наведений в п. 4.1.1 плану роботи відповідача та наказі відповідача № 209 від 31.12.2008 не відповідає предмету перевірки, наведеному в посвідченнях на перевірки, виданих працівникам відповідача; безпосередньо позивач платних послуг не надає; питання формування та встановлення цін не віднесені до компетенції позивача чи його структурних підрозділів.
Судом встановлено, що згідно п. 4.1.1 плану роботи відповідача, в І кварталі 2009 року відповідачем було заплановано проведення перевірок щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг територіальними підрозділами ДАІ МВС позивача, відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи позивача в містах Мелітополь, Токмак, Бердянськ, Енергодар, Василівка та узагальнення результатів перевірок.
Наведений у цьому пункті перелік установ та розташування в ньому розділових знаків вказують на те, що твердження позивача про невідповідність дій відповідача змісту плану роботи відповідача є хибними, а відтак ці дії відповідають наказу відповідача від 16.12.2008 № 200/осн. Це, зокрема, підтверджується змістом частин 1-2 п. 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 341, відповідно до яких:
«Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.
До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи, підрозділи дорожньо-патрульної служби».
Таким чином твердження позивача про те, що планом роботи відповідача не була передбачена перевірка позивача та його структурних підрозділів та ВРЕР № 1, 2, 3 позивача не відповідає дійсним обставинам справи. З наведених підстав суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що він безпосередньо платних послуг не надає, оскільки такі послуги надаються його структурними підрозділами.
Стосовно складання відповідачем акту перевірки у відношенні позивача суд зазначає таке.
Згідно із приписами ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V з а результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити, крім іншого, найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. З наведеного вбачається, що акт перевірки має складатися саме відносно юридичної особи. Дослідженими в ході судового розгляду доказами підтверджено, що саме позивач має статус юридичної особи, а його відділення мають статус відокремлених структурних підрозділів без титулу юридичної особи.
Стосовно предмета перевірки, наведеного в п. 4.1.1 плану роботи відповідача, наказі відповідача № 209 від 31.12.2008 та посвідченнях на перевірки, виданих працівникам відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4.1.1 плану роботи відповідача та наказу відповідача № 209 від 31.12.2008 предметом перевірки позивача є дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг територіальними підрозділами позивача. Відповідно до посвідчень на проведення перевірок, виданих працівникам відповідача, предметом перевірки є дотримання держдисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні державних фіксованих і регульованих цін (тарифів) на продукцію, роботи, послуги.
Згідно із п. 3 Положення про інспекцію основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках. Відтак, предмет перевірки визначений в направленнях на проведення перевірок, виданих працівникам відповідача, відповідає завданням відповідача.
Відповідно до першого речення частини 1 статті 13 Закону № 507-ХІІ державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Закон № 507-ХІІ та Положення про інспекцію є складовою частиною законодавства з питань ціноутворення, а тому предмети перевірок, визначені в п. 4.1.1 плану роботи відповідача та наказу відповідача № 209 від 31.12.2008 є більш загальними стосовно до предметів перевірок, наведених в направленнях на проведення перевірок, виданих працівникам відповідача, тобто дотримання держдисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні державних фіксованих і регульованих цін (тарифів) на продукцію, роботи, послуги є предметом регулювання законодавства про ціноутворення.
Відтак, дії відповідача щодо проведення перевірки структурних підрозділів позивача та складання акту перевірки відносно позивача є правомірними, а доводи позивача в цій частині такими, що мають бути відхилені.
Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд має встановити, чи діяв відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення на підставі та в межах повноважень, наданих йому законодавством України, чи є його рішення обґрунтованим, безстороннім та добросовісним.
Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону № 507-ХІІ вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
З наведеної норми права виходить, що економічні санкції за порушення державної дисципліни цін можуть бути застосовані лише до підприємств або організацій.
Відповідно до визначення поняття юридичної особи, наведеного в ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Оскільки позивач є юридичною особою, то він є організацією, відтак до нього можуть бути застосовані економічні санкції, передбачені ч. 1 ст. 14 Закону № 507-ХІІ.
При цьому суд зазначає, що згідно із приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду судом були вжиті всі передбачені законом заходи для офіційного з’ясування всіх обставин у справі, а саме: наданий відповідачу необхідний строк для представлення перед судом доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, в тому числі із зупиненням провадження у справі, залучено до участі в справі третю особу 2.
Відповідно до вимог п. 3.2 Інструкції про застосування санкцій в актах перевірок має зазначатися, крім іншого, сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Крім того, ч. 2 того ж п. 3.2 Інструкції про застосування санкцій визначено, що копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватися до акта, завіряються підписом посадової особи суб’єкта господарювання та його печаткою.
Оскільки в акті перевірки позивача, складеному відповідачем не міститься жодного посилання на жоден документ первинного бухгалтерського обліку позивача, а також враховуючи те, що відповідачем під час перевірки позивача не були виконані вимоги ч. 2 п. 3.2 Інструкції про застосування санкцій, з врахуванням пояснень третьої особи 2 щодо того, що облік надходжень на рахунки позивача ведеться третьою особою 2 по датам руху коштів, а не кодам платежів, як зазначав відповідач, то суд доходить висновку, що відповідач не довів суду правомірність визначення порушення позивачем державної дисципліни цін, оскільки не надав належних доказів на підтвердження такого факту.
Тому твердження відповідача про порушення позивачем державної дисципліни цін суд вважає недоведеним.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в цьому випадку мало місце необґрунтоване, тобто без врахування всіх обставин, прийняття позивачем рішення про застосування до позивача економічних санкцій, тому рішення відповідача про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03 лютого 2009 року № 41 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в зазначеній вище частині.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03 лютого 2009 року № 41.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус
Постанова в повному обсязі складена 20.10.2009.