У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кодимського районного суду Одеської області від 13 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 серпня 2005 року.

         Вироком суду

         ОСОБА_1,

         ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

         судимого: 15.03.2001 р. за ч.ч. 1, 2 ст. 140,

         ч. 3 ст. 81 КК України (1960 р.) на 3 роки

         позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено  7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 215 грн.

         Цим вироком засуджено також ОСОБА_1, вирок щодо якого  у касаційному порядку не оскаржений і щодо нього не внесено касаційного подання. 

         Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 серпня 2005 року вирок залишено без зміни.

         ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення розбійного нападу, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров΄я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного із проникненням у житло, а також, у крадіжці майна, вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаною із проникненням у житло.

         Як визнав встановленим суд, 2 січня 2005 року близько 18 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку із її розшуком, перебуваючи у стані алкогольного сп΄яніння, проникли  у будинок ОСОБА_2, що у АДРЕСА_1, де, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров΄я, наносячи потерпілому удари у різні ділянки тулуба, а ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням ножа, спричинили ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження та заволоділи його грошима і майном на загальну суму 215 грн.

         6 січня 2005 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із  ОСОБА_1, проникли через вікно  у будинок ОСОБА_3, що у АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно потерпілого на загальну суму 205 грн.  7 січня 2005 року ОСОБА_1, реалізуючі свій єдиний злочинний намір, проник у вищезазначений будинок звідки, повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 165 грн.

         У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Зазначає, що він не вчиняв розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2, а прийшов до останнього, разом із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, для розпивання спиртних напоїв і потерпілий сам їх запросив у будинок. Посилається на однобічність судового слідства та упередженість суду, котрий, на думку засудженого, не вжив заходів для встановлення істини у справі. Вважає себе безпідставно засудженим і за вчинення крадіжок майна ОСОБА_3, вказуючи на те, що ніколи не був у його помешканні та не брав у нього майна. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК України, є обґрунтованими.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий  розгляд проведені відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, обставини справи досліджені всебічно, повно і об'єктивно, а викладені у вироку висновки суду, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами.

Так, щодо розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2, останній в своїх показаннях на досудовому слідстві та в судовому засіданні послідовно стверджував, що ОСОБА_1 разом із особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, напали на нього в його помешканні, при цьому, ОСОБА_1 наносив йому удари по голові та тулубу і погрожував йому застосуванням ножа, через що він вимушений був віддати їм гроші. Засуджений ОСОБА_1 визнавав факт заволодіння грошима потерпілого, за обставин, вказаних у вироку суду, хоча і заперечував застосування насильства до потерплого та погрозу ножем. А із показань свідка ОСОБА_4 видно, що засуджений ОСОБА_1 після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_2 розповідав їй про те, що він, та вказана у вироку особа, застосувавши насильство до потерпілого ОСОБА_2, забрали його гроші. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров΄я.

Безпідставними є твердження засудженого ОСОБА_1 про його не причетність до вчинення крадіжок майна із будинку ОСОБА_3, оскільки його доводи спростовуються особистими показаннями, даними ним на досудовому слідстві і в судовому засіданні, з яких убачається, що він визнавав той факт, що за відсутністю господарів разом із ОСОБА_1, а наступного дня сам,  проникали у будинок, звідки викрали металеві речі, що згодом були здані на металобрухт.

Зазначені показання засудженого узгоджуються із показаннями засудженого ОСОБА_1,  потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними довідки вартості викраденого та іншими доказами, що є в матеріалах справи.

Процесуальних порушень, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість вироку, не встановлено.

            Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів та особи винного, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не має.

На підставі наведеного і керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.

судді:

Лавренюк М.Ю.                Селівон О.Ф.          Кривенда О.В.