ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,
з участю секретаря - Шевченко О.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу ДАЇ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 в Харківській області, інспектора ДПС батальйону ДПС ДАЇ з обслуговування м.Харкова прапорщика міліції ОСОБА_3, інспектора ДПС батальйону ДПС ДАЇ з обслуговування м.Харкова прапорщика міліції ОСОБА_4, інспектора ДПС батальйону ДПС ДАЇ з обслуговування м.Харкова старшого сержанта міліції ОСОБА_5
про скасування постанов про адміністративне правопорушення, стягнення моральної шкоди і витрат на правову допомогу
встановив:
Позивачка звернулася 14 травня 2009 р. до суду з адміністративними позовами, просить визнати протиправними дії відповідачів при притягненні її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху - перевищення швидкості; скасувати постанову АХ №096865 від 27 березня 2009 р., винесену інспектором ДПС БДПС ОСОБА_3; постанову АХ №096846 від 23 березня 2009 р., винесену інспектором ДПС БДПС ОСОБА_4; постанову АХ №076034 від 17 березня 2009 р., р., винесену інспектором ДПС БДПС ОСОБА_5 про притягнення її до адміністративної відповідальності і накладання адміністративних стягнень за кожною постановою у вигляді штрафу у сумі 300 грн.
Також просить стягнути у відшкодування моральної шкоди по 1 грн., і у відшкодування витрат на правову допомогу по 300 грн. по кожній позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постанови є незаконними, винесені з порушенням її прав. Не вказано місце правопорушення, з фотографічного зображення автомобіля не вбачається, що порушення Правил дорожнього руху відбулося у м.Харкові, немає ніяких об’єктів для ідентифікації місця порушення, порушені інші вимоги законодавства при винесенні постанови. Вона не має посвідчення водія і не вміє керувати транспортним засобом. Грубо порушені її права при накладання адміністративного стягнення. Прилад, яким провадилося вимірювання швидкості, не є приладом, який працює у автоматичному режимі, як це передбачено ст. 14-1 КУпАП. Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАЇ МВС України від 13 листопада 2006 р. до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів, такі дані відсутні.
Позивачка вважає, що не пропустила строку для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки копії всіх оскаржуваних постанов отримала лише 5 травня 2009 р., ст. 99 КАС України передбачений річний строк для звернення до суду за захистом прав.
У судовому засідання представник позивача позов підтримав, пояснив, що строк для звернення до суду не пропущений, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України.
Відповідачі - інспектори ДПС БДПС ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також представник відповідача - відділу ДАЇ з обслуговування м.Харкова та АТІ у судове засідання не з’явилися, про слухання справи повідомлені належним чином.
Відділ ДАЇ з обслуговування м.Харкова та АТІ подав письмові заперечення проти позову.
За таких обставин відповідно до ст.128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів.
У письмових запереченнях відповідач позов не визнав, послався на те, що постанови є законними. Заперечення обґрунтував тим, що згідно п. 13.1. Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАЇ МВС України від 13 листопада 2006 р. спеціальні контрольно- вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, застосовуються працівниками ДПС згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи з радіолокаційним вимірювачем швидкості «Візир» цей пристрій використовується по всій території України. Радіолокаційний вимірювач швидкості «Візир» розташовується в автомобілі на спеціальній підставці або на кермі автомобіля з проведенням контролю з фіксацією швидкісного режиму транспорту, який рухається в попутному або зустрічному напрямку, інспектор не тримає пристрій в руках. Пристрій самостійно виконує вимірювання швидкості з інтервалом в 1 секунду, якщо виміряна швидкість більше встановленого порогу швидкості – починається відеозапис без втручання співробітника ДПС. Таким чином фіксація правопорушення за допомогою радіолокаційного вимірювача швидкості «Візир» відбувається автоматично.
Послався на те, що відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копія зазначеної постанови та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Надав суду копію свідоцтва про повірку вимірювача швидкості «Візир»№ 0711202 і№0711203, якими зафіксовано перевищення швидкості, а також свідоцтва про його визнання – затвердження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, постановою АХ №096865 від 27 березня 2009 р., винесеною інспектором ДПС БДПС ОСОБА_3, на позивачку було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 300 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В постанові вказується, що 27 березня 2009 р. о 9 год. 47 хвил. ОСОБА_1 керувала автомобілем «Хюндай Елантра», держ. номер НОМЕР_1 по мосту Котлова (Нова пробивка), зі швидкістю 95 км/год, перевищила встановлену швидкість руху на 35 км/год., чим допустила порушення пункту 12.4 ПДР України, серійний номер приладу - «Візир» № 0711203. До постанови додано роздруковану фотокартку, на якій зображено вказаний автомобіль, зазначена дата, час і вказана швидкість, а також фотокартку багатоповерхової будівлі, зроблену на 5 секунд пізніше.
Постановою АХ №096846 від 23 березня 2009 р., винесеною інспектором ДПС БДПС ОСОБА_4, на позивачку було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 300 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В постанові вказується, що 23 березня 2009 р. о 12 год. 24 хвил. ОСОБА_1 керувала вказаним автомобілем на мосту Котлова (Нова пробивка), зі швидкістю 89 км/год, перевищила встановлену швидкість руху на 29 км/год., чим допустила порушення пункту 12.4 ПДР України, серійний номер приладу - «Візир» № 0711203. До постанови додано роздруковану фотокартку, на якій зображено вказаний автомобіль, зазначена дата, час і вказана швидкість, а також фотокартку дороги.
Постановою АХ №076034 від 17 березня 2009 р., р., винесеною інспектором ДПС БДПС ОСОБА_5, на позивачку було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 300 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В постанові вказується, що 17 березня 2009 р. о 10 год. 03 хвил. ОСОБА_1 керувала вказаним автомобілем по 2-му Панасіївському в’їзду зі швидкістю 99 км/год, перевищила встановлену швидкість руху на 39 км/год., чим допустила порушення пункту 12.4 ПДР України, серійний номер приладу - «Візир» № 0711202. До постанови додано роздруковану фотокартку, на якій зображено вказаний автомобіль, зазначена дата, час і вказана швидкість, а також фотокартку дороги.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати місце вчинення, швидкісний режим, що встановлено на зазначеній ділянці дороги, факт перевищення швидкості. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно ст. 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, а саме, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відео зйомки.
Однак, відповідачем протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення та Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2003 р. № 1217 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 р. за № 974/8295, є документом, що засвідчує факти неправомірних дій учасників дорожнього руху і є одним із джерелом доказів та підставою для подальшого провадження у справі, не складався і під розписку заявнику, як це передбачено ч. 2 ст. 254 цього Кодексу, не вручався.
Згідно Методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості „Візир" цей прилад забезпечує відеозапис (фотографування) порушень швидкісного режиму або інших ситуацій як в стаціонарному, так і патрульному режимі роботи, управління приладом здійснюється багатофункціональними кнопками та перемичками, усі настройки приладу є „умовними" і потребують настроювання приладу кожен раз під конкретний тип автодороги. Функцій автоматичного приведення приладу в дію, передачі даних та їх одночасної автоматизованої обробки ВШ „Візир" не містить. В розділу 6 Методичних рекомендацій описані орієнтовні методи роботи з ВШ „Візир", де вказується на необхідність складення інспектором протоколу у разі скоєння правопорушення, зафіксованого за допомогою ВШ „Візир", що також узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Доказів на підтвердження того, що вимірювач швидкості «Візир», на який йде посилання в оскаржуваній постанові по справі про адміністративні правопорушення, відноситься до технічних засобів, працюючих в автоматичному режимі, про які вказується в ст. 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відповідачі суду не надали.
Надане співвідповідачем свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки – вимірювач швидкості відеозаписуючий «Візир» - не спростовує вищевикладене.
Згідно ч. 5 ст. 285 Кодексу України про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Однак, в порушення зазначених вимог закону постанова по справі про адміністративне правопорушення позивачу не вручалася.
Відповідно до ч.2 ст.283 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи вчинені дії суб’єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно п.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративна відповідальність на скоєння правопорушення має місце у разі перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Судом встановлено, що оскаржувані постанови по справі про не містять обставин, які б встановлювали перевищення позивачкою швидкості руху, постанови не містять опис обставин, які підтверджують наявність події скоєння адміністративного правопорушення позивачкою.
Відповідно до ст.256 Кодексу України про адміністративне правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інші права, передбачені ч.1 ст.256 цього Кодексу.
У даному випадку позивачка була обмежена в правах, наданих йому ст. 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення, справа про адміністративне правопорушення була розглянута за її відсутності.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що всі вищезазначені постанови про накладення на позивачку адміністративних стягнень не відповідають вимогам закону, постанови не підтверджують наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанови винесені у відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивачки, а тому є неправомірними.
Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строк звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду з захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно зі ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що застосовується річний строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки постанови про накладання адміністративних стягнень оскаржені позивачкою шляхом пред’явлення адміністративного позову про їх скасування, а ст. 289 КУпАП передбачений спеціальний строк давності для звернення до суду - 10 днів з дня винесення постанови.
Відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачка з заявою про поновлення пропущеного строку не звернулася, тому суд, враховуючи пропуск встановленого ст. 289 КУпАП строку для звернення до суду, відмовляє у позові.
Не надано доказів заподіяння позивачці моральної шкоди, тому вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Оскільки суд відмовляє у позові, немає підстав для задоволення позову в частині відшкодування витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8, 9, 11, 94, 86, 94, 99, 100, 102, 159, 160-163, 167 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1:
до відділу ДАЇ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 в Харківській області, інспектора ДПС батальйону ДПС ДАЇ з обслуговування м.Харкова прапорщика міліції ОСОБА_3 про визнання протиправними дій при притягнення до адміністративної відповідальності, скасування постанови про адміністративне правопорушення АХ №096865 від 27 березня 2009 р., стягнення моральної шкоди у сумі 1 грн., витрат на правову допомогу у сумі 300 грн.;
до відділу ДАЇ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 в Харківській області, інспектора ДПС батальйону ДПС ДАЇ з обслуговування м.Харкова прапорщика міліції ОСОБА_4 про визнання протиправними дій при притягнення до адміністративної відповідальності , скасування постанови про адміністративне правопорушення АХ №096846 від 23 березня 2009 р., стягнення моральної шкоди у сумі 1 грн., витрат на правову допомогу у сумі 300 грн.;
до відділу ДАЇ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 в Харківській області, інспектора ДПС батальйону ДПС ДАЇ м.Харкова старшого сержанта міліції ОСОБА_5 про визнання протиправними дій при притягнення до адміністративної відповідальності, скасування постанови про адміністративне правопорушення АХ №076034 від 17 березня 2009 р., стягнення моральної шкоди у сумі 1 грн., витрат на правову допомогу у сумі 300 грн.
- відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до адміністративного суду апеляційній інстанції через Ленінський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня оголошення постанови, апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Ленінський районний суд м. Харкова.
Суддя Л.Л. Шрамко