ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Дежавного підприємства "Енергоринок",
                      м. Київ 

до  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго",
      м. Дніпропетровськ 

про стягнення  72 972 375,02 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача – Алмаз В.В.- юрисконсульт, дов.№01/10-102Д від 09.02.07р.

від відповідача  - Карпічев Ю.Г -  заст. директора з правового забезпечення, дов.№83 від

                             11.04.07 р. 

.                                  

СУТЬ СПОРУ :

         15.02.2006р. Позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з Відповідача борг за куплену  в січні-лютому 2003р. електричну енергію –48 836 196,85 грн, пеню –4 624 051,92 грн, суму інфляційних нарахувань – 15 405 288,02 грн, 3% річних –4 106 838, 23 грн, посилаючись на договір №55/01-ЕР від 04.08.1999р.

         Представник Позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити, надав довідку, що на час розгляду справи заборгованість становить 44 456 520,10 грн.

         Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи наступним: за умовами договору підставою для розрахунків є рахунки-фактури, які на його адресу не надходили; порядок розрахунків за електроенергію визначений Законом України «Про електроенергетику», згідно якого плата вноситься виключно на рахунок із спеціальним режимом використання та алгоритм розподілу коштів, які надійшли на цей рахунок, затверджується НКРЕ, і відповідач не наділений ні правом, ні обов’язком щодо розподілу цих коштів та не може впливати на строки та суми перерахувань; вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за січень 2003р.; посилається на неправомірність нарахування позивачем пені, оскільки відповідно до приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

         10.05.2007р. від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він заперечує проти доводів відповідача та вказує, що встановлений алгоритм розподілу коштів за допомогою спецрахунків виключно визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств і його приписи не впливають на домовленість сторін за договором щодо строків оплати; вказує, що направляв відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитої електроенергії та вони не є основним документом щодо оплати, оскільки сторонами підписані акти купівлі-продажу електроенергії, в яких визначена кількість та вартість електроенергії, яка підлягає оплаті в кожному місяці; щодо спливу строку позовної давності пояснює, що вказаний строк неодноразово переривався відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України в зв’язку з визнанням відповідачем спірного боргу шляхом підписання актів звіряння та не сплинув на час звернення з позовом.

         На підставі клопотання сторін ухвалою суду від 11.04.2006р. провадження у справі зупинялося до вирішення спору у справі №39/245-7/753 про визнання недійсним договору  №55/01-ЕР від 04.08.1999р. та було поновлено за ініціативою суду ухвалою від 26.01.2007р.

         За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжувався до 13.04.2007р. та до 15.06.2007р.

         Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

         - 04.08.1999р.  між Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000р. №755 «Про утворення державного підприємства «Енергоринок»є Державне підприємство «Енергоринок»(надалі  позивач), та Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія  „Дніпрообленерго” (надалі відповідач) було укладено договір №55/01-ЕР з протоколом розбіжностей, що підписаний сторонами.

           Згідно умов вказаного договору позивач зобов’язався продавати відповідачу електричну енергію, а відповідач –оплачувати її в установлені договором строки.

           Відповідно до п. 9.7. договору він укладений на невизначений строк і може бути розірваний відповідно до чинного законодавства.

           Доказів розірвання договору в спірний період суду не надано. Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2005р. у справі №39/245-7/753 було відмовлено Відкритому акціонерному товариству „Енергопостачальна компанія  „Дніпрообленерго” у визнанні цього договору недійсним. Вказане рішення суду в цій частині залишено в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. у справі №39/245-7/753 та з 23.01.2007р. набрало чинності.  

          Отже, вказаний договір є  дійсним та чинним в спірний період.

          На виконання умов договору в спірний період січень-лютий 2003р. відповідач купував у позивача електричну енергію, про що сторонами складені акти купівлі-продажу електроенергії за ці місяці, а саме в січні придбано 2 205 646 732 кВт/год електроенергії на суму 237 450 897,28 грн без ПДВ, в лютому 2003р. – 2 029 931 909  кВт/год електроенергії на суму 216 932 787,44  грн без ПДВ, всього на суму 545 260 421,67 грн з ПДВ.

           Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на розподільчий рахунок відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електричну енергію. Остаточний розрахунок за отриману електроенергію здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до рахунку-фактури, який виставляється НЕК до 13 числа місяця, наступного за розрахунковим.  Позивач надав відповідачу рахунки-фактури №14 від 11.02.2003р. та №87 від 11.03.2003р. Крім того, сторонами були підписані акти купівлі-продажу електроенергії від 12.02.2003р. та 12.03.2003р., в яких визначена кількість та вартість електроенергії, що підлягає оплаті за кожний місяць. Отже, у відповідача були всі підстави для оплати електроенергії, та його заперечення в цій частині відхиляються. Судом також відхиляються заперечення відповідача щодо неможливості впливати на хід розрахунків в зв’язку з перерахуванням плати за електроенергію на спеціальний рахунок, виходячи з наступного. Статтею 15-1 Закону України «Про електроенергетику»передбачено запровадження рахунків зі спеціальним режимом використання при розрахунках за електричну енергію куповану в Оптовому ринку електричної енергії України (надалі ОРЕ) та розподіл коштів уповноваженим банком без втручання учасників ОРЕ. Вказані рахунки запроваджені з метою контролю грошових потоків, що надходять від споживачів електроенергії та їхнього подальшого адресного скерування  та вказане не впливає на виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати за куплену електроенергію, оскільки саме відповідач повинен забезпечити повне та своєчасне надходження коштів від споживачів електроенергії на  рахунки зі спеціальним режимом використання. Встановлений НКРЕ алгоритм розподілу коштів за допомогою спецрахунків виключно визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств і його приписи не впливають на домовленість сторін за договором щодо строків оплати за куповану електроенергію.

          На час звернення з позовом Відповідач за придбану електроенергію розрахувався частково в сумі 496 424 224,82 грн. Заборгованість становила 48 836 196,85 грн.  Згідно довідки позивача станом на 01.02.2007р. заборгованість складає 44 356 520,10 грн, а всього сплачена сума 500 903 901,57 грн. Таким чином, щодо стягнення суми 4 479 676,75 грн боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю в цій частині предмету спору на час розгляду справи. З відповідача підлягає стягненню борг 44 356 520,10 грн, що підтверджується довідкою позивача та не спростовано відповідачем.

            Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання  належним чином відповідально до закону, інших правових актів, договору.

           До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

          Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

           Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано.

          Вимоги про стягнення цього боргу заявлені позивачем в межах строків позовної давності, оскільки строк оплати електроенергії купленої в спірний період скінчився відповідно 15.02. та 15.03. 2003р., права позивача порушені відповідно з 16.02. та 16.03.2003р., позивач звернувся з позовом 15.02.2006р., що підтверджується описом цінного листа щодо направлення документів до господарського суду та конвертом. Крім того, відповідач проводив оплату за куплену електроенергію, підписував акти звіряння розрахунків, де визнавав заборгованість, що відповідно до ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності, та заперечення відповідача в цій частині необґрунтовані.

           Пунктом 6.3.2. договору встановлена відповідальність за несвоєчасну оплату електроенергії у вигляді пені. Позивач просить стягнути пеню в розмірі 4 624 061,92 грн за період прострочення платежів з 01.07.2005р. по 01.01.2006р.

           Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отже, нарахування пені припиняється відповідно з 15.08. та з 15.09.2003р. Позивачем вказане не враховано, та його вимоги щодо стягнення пені безпідставні і задоволенню не підлягають.

           Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з лютого 2003р. по грудень 2005р. включно становлять 16 009 003,08 грн, 3% річних за період прострочення платежів з 16.02.2003р. по 31.12.2005р. –4 164 890, 17 грн.

           Позивач просить стягнути інфляційні втрати 15 405 288,02 грн та 3% річних –4 106 838, 23 грн, отже, інфляційні та річні підлягають стягненню в межах заявлених позовних вимог.

            Зважаючи на викладене, з врахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі боргу 44 356 520,10 грн, інфляційних втрат - 15 405 288,02 грн та 3% річних –4 106 838, 23 грн. В решті позову слід відмовити.

            Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

            Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 193, 275-277 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику»господарський суд,-

ВИРІШИВ :

В частині стягнення 4 479 676,75 грн боргу провадження у справі  припинити.

             Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія                              „Дніпрообленерго”  - 49107,   м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шоссе,22, код ЄДРПОУ 23359034 (р/р 2603933331285 в ЦВ ПІБ м. Дніпропетровськ, МФО 305437) на користь Державного підприємства «Енергоринок»- 01032, м. Київ, вул. Комінтерну,27, код ЄДРПОУ 21515381 (р/р 26004308241486 в Київському міському відділенні Промінвестбанку, м. Київ, МФО 322250) борг за електроенергію - 44 356 520,10 грн (сорок чотири мільйони триста п’ятдесят шість тисяч п’ятсот двадцять грн 10 коп), інфляційні втрати - 15 405 288,02 грн (п'ятнадцять мільйонів чотириста п’ять тисяч двісті вісімдесят вісім грн 02 коп), 3% річних –4 106 838, 23 грн (чотири мільйони сто шість тисяч вісімсот тридцять вісім грн 23 коп), витрати по сплаті держмита –23 893,50 грн (двадцять три тисячі вісімсот дев’яносто три грн 50 коп), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –110,57 грн (сто десять грн 57 коп).

             В решті позову відмовити.

             Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.