Справа №2-а-384/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Запоріжжя 21.10.2009
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого, судді Кухаря С.В.
при секретарі Шол М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
12.06.2009 у суд з вказаним позовом звернувся позивач та просив суд: поновити термін виплат щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. та визначити протиправними діями відмову суб'єкта видаткових повноважень про виплату моїх коштів в сумі 2733 гривні 30 копійок, зобов'язати виплатити Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя недоплачені ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок .
В обґрунтування своїх вимог позивач пояснила , що вона згідно Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» на основі ст.1 абз. 2 розділ 1 являється дитиною війни. На основі ст. 6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 цього Закону їй повинна з 1 січня 2006 року щомісячно виплачуватись, як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Верховна Рада України своїм Законом України №3235 - IV від 20.12.2005 р. «Про державний бюджет України за 2006 рік» ст.77 та ст.110 та Законом України №489 - V від 19.12.2006 р. «Про державний бюджет України за 2007 рік» ст.71 п.12 призупинила дію ст.6 розділу 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6 - рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі №1-29/2007 керуючись ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст.45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний суд України» вирішив:
п. 1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п.12 ст.71 якими зупинено дію ст.6 Закону України №2195 - IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».
п. 3. Положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489,-У від 19.12.2006 р. Визначити неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України №2195 - IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Рішення Конституційного Суду у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій,положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачці соціальної допомоги, передбаченою статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною та такою, що суперечить Конституції та законом України, та просить зобов'язати виплатити Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя недоплачені ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок
Далі вказала, що відповідно до статті 99, 100, КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, крім того про належні їй, як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення її прав їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Представник відповідача позов не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що вимоги позивача є безпідставними, і окрім цього позивачкою пропущено строк для звернення з позовом до суду.
Суд вислухавши позивача, та представника відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Так, позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача, отримуює пенсію за віком та має статус «дитини війни» відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, випливає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пояснень осіб, що беруть участь у справі, та письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, випливає, що в період 2006-2007 роках позивачу не здійснювалось нарахування та виплата зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.01.2008 року позивачу виплачується щомісячно, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», випливає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено, та встановлено, що дане підвищення у 2006 році запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, в продовж 2006 року, зазначене підвищення запроваджене не було. Ці положення Державного бюджету України за 2006 рік такими, що не відповідають Конституції України визнані не були та діяли протягом 2006 року.
Таким чином суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя в 2006 році діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії, а тому вважає, що в цієї частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено, з урахуванням ст.111 цього Закону, тобто крім зазначених виплат інвалідам, на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у «Офіційному віснику України» від 27.07.2007 року та потім й в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, оскільки, в період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, виплата зазначеного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який за часом свого прийняття був прийнятий пізніше закону який надавав право на отримання підвищення та регулював порядок виплати зазначеної допомоги, та оскільки позивач не є інвалідом, тому суд вважає, що в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в зазначений період часу, діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачам щомісячного підвищення до пенсії, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно задоволенню не підлягають.
Крім того, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ці неконституційні положення втратили свою чинність, а тому з 09.07.2007 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, повинно було нараховувати та здійснювати позивачу виплати підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у попередній редакції, що відповідачем зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання зазначеного підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Суд вважає, що оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, призначення, перерахунок та виплата пенсії покладено на районні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому саме Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя повинно було вирішувати питання щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає, що оскільки рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було оприлюднене наприкінці липня 2007 року в офіційних виданнях України, тому позивач повинна були дізнатися про своє порушене право саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення, а тому й перебіг строку звернення до суду для позивача розпочався з моменту оприлюднення вказаного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.101 КАС України, процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, та згідно із ч.1 ст.103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.
Суд приходить до висновку, що оскільки позивач звернулася до суду лише в червні 2009 року, майже через два роки з моменту коли він повинен був дізнатись про порушення свого права, та оскільки суд не знаходить підстав для поновлення цього строку, тому позовні вимоги позивача за 2006р.-2007р. - задоволенню не підлягають у зв’язку із пропуском строку звернення до суду, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, оскільки представник відповідача наполягав на застосуванні зазначеного строку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також ст.ст.6 -14, 71, 86, 99-103, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги - відмовити повністю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кухар С.В.