Справа № 22-1197/2009 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Ковальов І.М.
Категорія : 13.16 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Мельника Ю.М.
суддів : Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.
при секретарі : Сеньків Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 26 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства ’’СП РЗВА’’ про захист прав власників патенту на корисну модель.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 26 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ЗАТ ’’СП РЗВА’’ про захист прав власників патенту на корисну модель задоволено частково.
Стягнуто з ЗАТ СП ’’РЗВА’’ на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 збитки у вигляді не отриманого ліцензійного платежу в сумі по 11774 грн. кожному.
Стягнуто з ЗАТ СП ’’РЗВА’’ на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заподіяну моральну шкоду в розмірі по 5000 грн. кожному.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ЗАТ СП ’’РЗВА’’ судові витрати по справі, а саме державне мито в розмірі 471 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30 грн. в прибуток держави.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивачі вказують на його незаконність, оскільки при визначенні збитків у вигляді недотриманого ліцензійного платежу суд не врахував випуск продукції по договору № 613-84-97. Актом звірки між СП АББ РЗВА м. Рівне і ТзОВ ’’Променергомаш’’ підтверджено, що КРПЗ-10 по даному договору виготовлено і передано на відповідальне збереження 11.12.1998 року. Патент №132 вступив в силу 27.02.1998 року. Тому випуск продукції за даним договором знаходиться в межах терміну дії патенту і його необхідно застосувати при визначенні збитків у вигляді не отриманого ліцензійного платежу.
Крім того, позивачі вказують на незаконність відмови суду в застосуванні положень ст. 214 ЦК Української РСР та ст. 625 ЦК України щодо прострочення виконання грошового зобов’язання й обов’язку сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних. Так, суд не врахував, що в позовній заяві від 23 квітня 2007 року йдеться про виконання грошового боргового зобов’язання на підставі Закону, а не про укладення ліцензійного договору або договору переуступки права власності на патент. Також, ст. 214 ЦК України передбачає індексацію боргу за весь час прострочення, тобто і того боргу, який виник до введення в дію закону. В тому випадку якщо нарахування 3% проводиться з 1963 року, а індексація від інфляції з листопада 1999 року, тому ніякої зворотної дії закону не вбачається.
Просять рішення змінити та стягнути з відповідача збитки у вигляді не отриманого ліцензійного платежу в сумі по 20130 грн. 46 коп., збитки заподіяні внаслідок інфляції в сумі 43381 грн. 14 коп. та 3% річних у розмірі 6328 грн. 25 коп. кожному.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив з того, що право вимоги укладення ліцензійного договору та договору переуступки права власності на патент № 132 на корисну модель ’’Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки’’ у позивачів виникло з 27 лютого 1998 року, а тому наявні збитки у вигляді не отриманого ліцензійного платежу за договорами 613-157-98 та 613-16-98, за якими відповідач використав корисну модель, захищену даним патентом у виробництві комплексних розподільних пристроїв зовнішньої установки типу КРПЗ-10.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Покликання апеляційної скарги на те, що при визначенні збитків у вигляді недотриманого ліцензійного платежу необхідно враховувати випуск продукції по договору № 613-84-97 не заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, ОСОБА_1 ОСОБА_6 і ОСОБА_4 17.03.1995 року подали до Державного патентного відомства України заяву на видачу патенту на корисну модель ’’Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки’’. 21.03.1995 року відомством встановлено право пріоритету і 31.07.1997 року прийнято рішення про видачу ОСОБА_5, ОСОБА_1 ОСОБА_6 і ОСОБА_4 патенту № 132 на дану корисну модель. Відомості про це опубліковано в офіційному бюлетені ’’Промислова власність’’ №1 27.02.1998 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України ’’Про охорону прав на винаходи і корисні моделі’’ права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.
Згідно з вимогами ст.28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", використанням винаходу визнається: виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг в зазначених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу; застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним; пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.
Судом встановлено, що датою публікації відомостей про видачу патенту № 132 є 27 лютого 1998 року, а тому пропонування до продажу та виготовлення корисних моделей по договору № 613-84-97 від 14.10.1997 року не може наділяти позивачів правом вимагати стягнення з відповідача винагороди за використання корисної моделі до цієї дати, оскільки виготовлення та пропонування до продажу корисних моделей здійснювалось до вступу в дію патенту №132.
Також, не заслуговують на уваги і доводи позивачів з приводу обов’язку сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.
Відповідно до ст. 214 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів
Як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, в даній справі має місце зобов’язання укласти ліцензійний договір або договір переуступки права власності на патент, питання про виконання грошового зобов’язання позивачами поставлено не було.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і спростовували висновки суду позивачі суду не надали.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 26 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :