У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Оніпко О.В..,
суддів - Шеремет А.М., Шимківа С.С.,
з участю секретаря судового засідання - Омельчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 24 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 24 червня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що дане рішення суперечить вимогам ст. ст. 9, 71, 72 ЖК України.
У зв”язку з лікуванням та перешкоджанням позивачкою користуватися АДРЕСА_1, він не проживав у вказаному житлі з грудня 2008 року по день звернення ОСОБА_2 до суду, тобто до 25 лютого 2009 року менше, ніж 6 місяців. Згідно актів обстеження квартири від 20 січня, 11 лютого та 25 лютого 2009 року він не проживає у вищевказаній квартирі один місяць та шість днів.
Апелянт зазначив, що місцевим судом при постановленні оскаржуваного рішення не виконано вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України” від 12 квітня 1985 року. У порушення вимог ст. 71 ЖК суд не з”ясував причини його відсутності у спірному житлі понад установлені строки.
Відповідно до правил ст.ст. 71, 72 ЖК наймач або члени його сім”ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. ОСОБА_1 не проживав у вказаному будинку з 16 грудня 2008 року по день подачі позову (25.02.2009 року), тобто два місяці та десять днів.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити його зустрічний позов.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 рішення суду вважає законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Стверджує, що ОСОБА_1 добровільно вибув із спірного житла на інше місце проживання в АДРЕСА_1. Просить відмовити у її задоволенні.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у серпні 2008 року у добровільному порядку вибув з АДРЕСА_1 та перейшов на постійне місце проживання у АДРЕСА_1 Рівненської області, а тому, на підставі ст. 107 ЖК Української РСР він втратив право користування спірним жилим приміщенням з часу вибуття.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали в АДРЕСА_1. Шлюб між ним розірвано.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку у серпні 2008 року вибув із спірного житла і перейшов на постійне місце проживання в АДРЕСА_1..
Ним не спростовані викладені у позовній заяві доводи позивачки з цього приводу (а.с. 3).
На підтвердження правомірності позовних вимог ОСОБА_2 надано акти обстеження від 20 січня, 11 лютого, 25 лютого 2009 року (а.с. 8-10), допитано свідків, пояснення яких є в матеріалах справи, що підтверджується журналом судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК Української РСР у разі вибуття наймача та членів сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення
у тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Пунктом 11 ПП ВСУ “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 року № 2 із змінами та доповненнями роз”яснено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Зміна підстави позову місцевим судом проведена за згодою позивачки ОСОБА_2 про що вона підтвердила в засіданні апеляційного суду і проти чого не заперечив ОСОБА_1.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оскаржує висновок та рішення суду про втрату ним права користування спірним жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України.
Апеляційна скарга містить покликання тільки на неправильне застосування судом ст.ст. 71, 72 ЖК, що не було предметом дослідження у суді першої інстанції.
Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на законність прийнятого судового рішення, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з”ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського районного суду від 24 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий О.В. Оніпко
Судді : А.М. Шеремет
С.С. Шимків